Лікування дітей повинно здійснюватися в стаціонарі з проведенням заходів, спрямованих на боротьбу з гіперкальціємією і токсикозом, відновлення порушених функцій різних органів і систем, а також підвищення опірності дитячого організму.
Терапія Д-вітамінної інтоксикації визначається ступенем тяжкості та характером перебігу захворювання. Як при гострому, так і хронічному перебігу основні заходи мають бути спрямовані на ліквідацію провідного синдрому, що представляє безпосередню загрозу життю або здоров'ю дитини. Велике значення має патогенетична терапія, спрямована на боротьбу з гіперкальціємією, підвищену проникність біологічних мембран, відновлення порушень функцій різних органів і систем. У цьому плані велике значення стероїдних гормонів. Одночасно необхідно призначення лікувальних доз вітаміну А, групи В, аскорбінової кислоти, зменшують побічні прояви вітаміну Д та його токсичність.
Важливо проведення інсуліно-глюкозотерапии. В останні роки ряд авторів (В. Б. Спиричев і Н. Ст. Блажевич) вважають виправданим призначення антиоксидантних препаратів (токоферолу). Інші (R. М. Buckle) описують хороший ефект при лікуванні кальцитоніном, застосування сульфату натрію, карбонатів або 3 % розчину хлористого амонію (Таболин та ін, 1974; Бегельфор, 1974).
Тривалість спостереження не дає підстав для надмірного оптимізму щодо прогнозу цього страждання. Слід підкреслити, що форми гіпервітамінозу Д, що протікають із змінами з боку серцево-судинної системи, нирок та інших органів, нерідко формують контингенти дітей з необоротними процесами. У зв'язку з цим проблема гіпервітамінозу Д у дітей в найближчі роки як і раніше буде привертати увагу ряду фахівців, особливо педіатрів. Розумне застосування профілактичних і лікувальних доз вітаміну Д з урахуванням кліматичних умов, сезонності, а головне - індивідуальних особливостей дитячого організму має велике значення в попередженні даної патології.
Необхідно переглянути питання специфічної профілактики рахіту у дітей з урахуванням клімато-географічних умов. Курсову дозу вітаміну Д з профілактичною метою треба обмежити до 300 000 ME. Слід врахувати, що не кожна дитина з хороших матеріально-побутових умов потребує специфічної профілактики.
У попередженні рахіту вирішальне значення слід відводити комплексу неспецифічних заходів (раціональне харчування, достатнє перебування на свіжому повітрі, масаж, гімнастика, загартовування).
Можливість розвитку гіпервітамінозу Д у дітей вимагає обережного ставлення до вітаміну Д та його препаратів. Однак не слід боятися призначення лікувальних та профілактичних доз вітаміну Д там, де це необхідно. Практика показує, що досі цей препарат є найбільш ефективним у боротьбі з рахітом. Його раціональне використання суворого призначенням та під контролем лікаря дозволить виключити можливість розвитку D-вітамінної інтоксикації у дітей.
Таким чином, у профілактиці гіпервітамінозу Д велике значення мають правильно організовані заходи щодо специфічної профілактики рахіту з урахуванням останніх даних науки про вітаміні Д.
Ми далекі від думки про вичерпний характер викладу проблеми гіпервітамінозу Д у дітей. Отримані дані послужать основою для розробки подальших досліджень, спрямованих на повну ліквідацію цього захворювання у дітей.
