Освіта цих потенціалів під електродами поляризующего струму, В. Ю. Чаговцу (1903), пояснюється наступним чином. Від анода починають відштовхуватися позитивно заряджені іони. У напівпроникних мембран ті іони, які через них пройти не можуть, починають накопичуватися і повідомляють розташованим під електродом тканин позитивний заряд. Аналогічна картина спостерігається і під катодом, де тканини заряджаються негативно.
Вивчаючи зміни збудливості під полюсами джерела постійного струму в момент розмикання ланцюга, Пфлюгер не врахував явища Пельтьє. Як і у випадку, який спостерігав В. Ф. Веріго, тут теж слід мати на увазі наявність двох струмів - тестуючого і струму Пельтьє (Peltier). Коли катод тестуючого струму розташований в області, де перебував катод поляризующего струму, тестуючий струм послаблюється зустрічним потоком Пельтьє і тому його треба підсилити, що створює враження, ніби під катодом в момент розмикання збудливість знизилася. Навпаки, коли катод тестуючого струму розташований в області, де був розташований анод поляризующего струму, відбувається сумація тестуючого струму з струмом Пельтьє, в результаті чого створюється хибне уявлення, ніби при розмиканні струму під анодом збудливість підвищується.
Під катодом позитивний заряд зовнішньої поверхні мембрани волокна зменшується - відбувається деполяризація мембрани. При зниженні мембранного потенціалу на 15-20 мВ в цьому місці виникне збудження.
Таким чином, граничним є те мінімальне роздратування, яке виявляється достатнім для того, щоб знизити мембранний потенціал до критичного рівня, який отримав назву «критичного потенціалу». Під анодом, навпаки, позитивний заряд мембрани буде збільшуватися (відбувається гіперполяризація мембрани) і збудження клітини в цьому місці не настане. Це робить зрозумілим, чому при включенні струму під анодом збудження не виникає. При розмиканні ланцюга надлишок позитивного заряду починає зникати і поляризація мембрани досягає рівня, характерного для стану спокою, тобто по суті відбувається деполяризація мембрани, в результаті чого в цьому місці під анодом і відбувається збудження.
В умовах організму, коли досліджувані нервові елементи покриті іншими тканинами, подразнюючу дію струму обумовлена іонами, які, відштовхуючись від відповідних полюсів, викликають у нервових волокнах під анодом гиперполяризацию мембран, а під катодом - деполяризацію.
Встановлені на ізольованому нервово-м'язовому препараті закони полярного роздратування в умовах цілого організму не підтверджуються: збудження настає не тільки при замиканні на катоді і розмиканні на аноді, але і при замиканні на аноді і розмиканні на катоді. Однак це лише уявна відхилення від закону полярного роздратування. Пояснюється це тим, що електроди не прилягають, як при ізольованому препараті, безпосередньо до досліджуваної тканини, що створює своєрідні умови для його розгалуження.
Сила струму, необхідна для виникнення збудження нормального нерва, зростає в наступному ряду: КЗС>АЗС>АРС>ВРХ (катодозамыкательное збудження настає при меншій силі струму, ніж анодозамыкательное; анодозамыкательное збудження настає раніше анодоразмыкательного і, нарешті, анодоразмыкательное настає раніше катодоразмыкательного).
Численні клінічні спостереження показують, що при стражданні периферичного рухового нейрона може наступити збочення полярної формули. Зазвичай мова йде про появу анодозамыкательного порушення раніше катодозамыкательного (АЗС>КЗС). Збочення полярної формули протягом багатьох десятиліть вважалося ознакою серйозних змін у периферичній руховому нейроні. Окремі автори дотримуються цієї точки зору і в даний час.
