Проносні засоби призначаються вагітним при запорах, часто ускладнюють перебіг вагітності, особливо в пізні терміни.
До цієї групи відносяться такі рослинні препарати, як порошок ревеню, екстракт крушини рідкий, рамніл, складний настій сени, олія рицинова, синтетичні препарати - фенолфталеїн (пурген), бісакодил, а також сольові проносні - натрію сульфат (глауберова сіль), магнію сульфат (англійська, гірка сіль) та ін Так як проносні засоби поряд з рефлекторним впливом на перистальтику кишечника одночасно стимулюють скоротливу функцію матки, їх використання вимагає великої обережності, враховуючи можливість виникнення спонтанного аборту або передчасних пологів [Lewis J. Н., Weinhold А. В., 1985].
Дані про вплив препаратів цієї групи на плід нечисленні. Безпечними для плода проносними засобами вважаються фенолфталеїн, бісакодил і листя сени, хоча систематичне їх вживання не рекомендується [Lewis J. Н., Weinhold А. В., 1985]. Зокрема, наявність у фенолфталеїну кумулятивних властивостей сприяє виникненню у осіб, які систематично застосовують даний препарат, гіпоглікемії, гіпокальціємії, азотемії, алкалозу, що змушує критично поставитися до його призначення вагітним. Іони магнію, антрахінони з сенни, рациноловая кислота хоча й всмоктуються з шлунково-кишкового тракту, але визначаються в грудному молоці в кількостях, які не надають негативної дії на організм новонароджених. Фенолфталеїн не виявляється у грудному молоці при застосуванні його жінками у період лактації.
