Абсолютно прав проф. Р. Нойберт, який пише, що «нам необхідно, нарешті, усвідомити факт, що вже протягом кількох століть беззаперечний, але заперечується більшістю людей,- факт, що люди зближуються і поєднуються в любові не тільки заради потомства... Продовження роду не є єдиним вмістом статевих відносин. Ми повинні позитивно ставитися до статевої любові і культивувати її. Внутрішнім виправданням статевої любові є задоволення обох партнерів»*.
І якщо б чоловік і жінка були позбавлені такого тісного статевого контакту, який вони мають у статевому зближення, до якого підходять таким складним шляхом, то, безсумнівно, їхнє життя було б набагато біднішими, менш яскравою переживаннями і почуттями, їх розумова діяльність, творчість, наука і мистецтво не стояли б так високо, як зараз. Загальновідомо, що роки найбільшої статевої активності є і період найбільшої інтелектуальної продуктивності людини. Роки ж, що передують статевої зрілості, як і час статевого в'янення, менш продуктивні.
Багато кращі почуття і емоції людини пов'язані з його статевим життям. Досить згадати, яке значення в житті має таке велике людське почуття, як любов, яка, будучи явищем соціальним, харчується корінням, глибоко йдуть в статеві стосунки людей.
Поряд з народженням дітей, з переживаннями таких високих почуттів, як любов, материнство і батьківство, стоїть і задоволення статевої потреби як фізіологічної потреби. Потреби людей завжди є рушійною силою суспільного розвитку, могутнім джерелом людської активності, засобом зв'язку людини з навколишнім світом.
Таким чином, статевий інстинкт, призначений служити цілям розмноження, має й інший бік, а саме індивідуальне статеве задоволення. Проистекая з глибоких органічних потреб тіла, статевий інстинкт дає свої розгалуження майже у всіх областях нашої психічної життя. І. в. Мечников небезпідставно писав: «...Прагнення придушити статевий інстинкт чинності укорінених помилкових поглядів є, зрозуміло, засіб загальмувати процвітання людства. Вимога принесення в жертву цього такого важливого збудника вищої духовної діяльності не може бути визнано правильним. Але саме внаслідок величезного значення статевого інстинкту прояв його повинно бути оберегаемо самим ретельним чином»**.
Двоїста природа статевого інстинкту нерідко служить і джерелом деяких конфліктів між особистістю та суспільством.
Особистість часто зацікавлена лише в одному статевому насолоді, не замислюючись про його наслідки; суспільство ж визнає ще статеву діяльність людини соціально цінного лише при обов'язковому виконанні ним функції розмноження. Індивідуальна ж роль статевого інстинкту значно відхиляється від його соціальної ролі. Прагнення до задоволення статевої пристрасті у сучасної людини часто значно переважає над прагненням до зачаття і дітородіння і навіть деколи виключає його як якусь перешкоду. Але природа невблаганна, і статева насолода призначене нею лише як нагорода за продовження роду. Мало хто здатний зовсім відмовитися від статевого життя, але дуже часто спостерігається прагнення ухилитися від прямої мети статевого акту - дітонародження.
А. С. Макаренко з занепокоєнням про це писав: «Людина часто-густо прагне до статевого задоволення незалежно від бажання мати дітей, і це прагнення іноді набуває такі безладні і морально невиправдані форми, що приносить нещастя і йому самому і іншим людям»***.
* Р. Нойберт. Нова книга про шлюб. М., 1967, с. 176, 313.
** В. І. Мечников. Етюди про природу людини, М., 1961, с. 20-21.
***А. С. Макаренко. «Про виховання молоді», М., 1951, с. 353.
