Цінною якістю ампіциліну є його здатність накопичуватися в досить високих концентраціях в амніотичній рідині після того, як його вміст у крові плода значно знижується. Зазвичай це відбувається через 6-8 год від моменту введення антибіотика матері [Hirsch Н. А., 1980; Creatsas J. et al., 1980]. Це властивість ампіциліну особливо вигідно використовувати при лікуванні хориоамнионитов. За спостереженнями R. Е. Breg і співавт. (1966), при внутрішньоутробній загибелі плода концентрація ампіциліну в амніотичній рідині знижується на 80%. На відміну від більшості антибіотиків, добре проникають через плаценту в кінці вагітності, більш активний перехід ампіциліну до плоду спостерігається в ранні терміни вагітності. L. Biro і співавт. (1970) вивчали особливості розподілу ампіциліну в органах плодів людини на IV-VI місяці внутрішньоутробного життя. Найбільш високий вміст антибіотика було виявлено в нирках і легенях плодів, а також у тканинах плаценти.
При призначенні ампіциліну вагітним та породіллям не слід перевищувати среднетерапевтические дози препарату. Високі дози антибіотика небезпечні для плоду із-за можливості розвитку жовтяниці, обумовленої звільненням білірубіну з його сполук з білками крові [Muller R., Patsch R., 1968]. Саме тому слід з обережністю ставитися до рекомендацій деяких авторів [Creatsas J. et al., 1980] про збільшення середньотерапевтичних доз ампіциліну при лікуванні внутрішньоутробних інфекцій. Експериментальні дані про фетопатическом дії ампіциліну обмежені. З цих досліджень заслуговують згадки спостереження в. І. Соловйова і Л. П. Коваленко (1973), згідно з яким введення відносно високих доз антибіотика може викликати зниження маси тіла плода та зменшення краниокаудального розміру. Встановлено, що ампіцилін переходить в молоко матері. За спостереженнями К. Schroder і співавт. (1983), у годуючих грудьми жінок, які отримували даний антибіотик протягом 6 днів у добовій дозі 4 г, його концентрація в молоці коливалася від 0,5 до 1 мкг/мл Таким чином, протягом доби новонароджені отримували близько 0,5 мг цього препарату (0,3% дози дорослих).
R. Deep исоавт. (1970) вивчали перехід через плаценту і дифузію в навколоплідні води двох інших препаратів з групи напівсинтетичних пеніцилінів - метициліну та диклоксациліну. Було встановлено, що метицилін значно швидше, ніж диклоксацилін, надходить через плаценту до плода і у великих кількостях накопичується в навколоплідної рідини. На думку авторів, ці особливості обумовлені різною здатністю даних антибіотиків взаємодіяти з білками сироватки крові (диклоксацилін зв'язується з альбумінами крові на 96%, а метицилін - тільки на 40%). Різна ступінь трансплацентарного переходу метициліну та диклоксациліну повинна враховуватися при виборі антибіотиків для лікування хориоамнионитов і внутрішньоутробних інфекцій плода. М. A. McAulau і співавт. (1968) також встановили обмежений перехід через плаценту диклоксациліну і вважають, що призначення даного антибіотика для лікування хоріоамніоніта та інфекційних фетопатий малоефективно. В протилежність диклоксациллину метицилін швидко і в значних концентраціях накопичується в крові плоду, що створює необхідні умови для проведення ефективної антибактеріальної терапії внутрішньоутробних інфекцій [Kobyletzki D., 1969].
Метицилін переходить з крові породіллі у молоко і може накопичуватися в ньому у підвищеній кількості. За даними в. І. Кулакова і співавт. (1972), після введення матері 0,5 г метициліну внутрішньом'язово його концентрація в молоці становила 0,45-0,59 мкг/мл протягом 12 год, тоді як зміст метициліну в крові прогресивно знижувався. В результаті цього через 12 год від моменту введення препарату матері концентрація метициліну в молоці була у багато разів вище, ніж у крові пацієнтки.
