Для вивчення впливу оксациліну на ранній ембріогенез нами були використані дві експериментальні моделі з культивування in vitro ембріонів щура на стадії предымплантационного розвитку [Brinster R. L., 1963] і раннього органогенезу [New D. А. Т., 1963]. Метод R. L. Brinster (1963) дає можливість не тільки визначити эмбриолетальность при впливі різних фармакологічних агентів, але і простежити з допомогою мікрофотографування за розвитком патологічних процесів, що відбуваються в бластомерах під впливом хімічних сполук. З допомогою методу, запропонованого D. А. Т. New (1963), вдається вивчити прямий вплив антибіотиків на формування первинних органів у зародка, а також визначити ембріотоксичність препаратів. У дослідженнях in vivo для визначення можливої тератогенної дії оксациліну був використаний микроанатомический метод [Wilson I. J., 1965].
Як показали проведені дослідження, оксацилін не має эмбриолетальными властивостями щодо ембріонів, культивованих на стадії предымплантационного розвитку і раннього органогенезу. Так, при культивуванні ембріонів на стадії предымплантационного розвитку за методом Brinstor «порогова» концентрація препарату, що викликає статистично достовірне гальмування розвитку зародків зі стадії 2 бластомерів до бластоцисти, становила 1 мг/мл При культивуванні ембріонів стадії раннього органогенезу за методом New аналогічний ефект спостерігався при концентрації антибіотика в штучної живильному середовищі 5 мг/мл В обох випадках концентрації оксациліну були дуже високими. При найменших його концентраціях у середовищі культивування ембріотоксичної ефекту не спостерігалося. Тератогенну дію у оксациліну також відсутнє. Отримані дані дозволяють вважати, що оксацилін позбавлений эмбриолетальных та тератогенних властивостей і тому може використовуватися в акушерстві як в ранні, так і пізні терміни вагітності.
Резюмуючи наведені дані, слід зазначити, що антибіотики групи пеніциліну володіють різним ступенем переходу через плаценту і накопичення в амніотичній рідині. Всі препарати даної групи позбавлені ембріотоксичних та тератогенних властивостей і тому можуть бути використані в акушерській практиці для лікування загальних інфекційних захворювань вагітної, так і для терапії хоріоамніоніта і внутрішньоутробних інфекцій плода. При лікуванні внутрішньоутробних інфекцій перевагу слід віддавати ампіциліну як антибіотика, що володіє високим ступенем трансплацентарного переходу і має широкий спектр антимікробної дії.
