Основоположником поглибленого вивчення різних сторін тривалості життя, зокрема довголіття населення в СРСР, по праву слід вважати акад. 3. Р. Френкеля, який у своїй монографії (М., 1949) узагальнив накопичені до того часу статистичні матеріали про осіб у віці 100 років і старше, прокоментував їх і дав критичну оцінку, зіставив їх з міжнародними даними і вперше розробив анкету для соціально-гігієнічного обстеження довгожителів. Ця програма в подальшому стала основою для побудови різних варіантів аналогічних опитувань, які розроблялися багатьма радянськими авторами.
Досить велике число дослідників у своїх роботах використовували матеріали післявоєнних переписів населення СРСР 1959 і 1970 рр., що стосуються довго живучих людей в різних районах країни. Найбільш повно ці дані представлені у працях В. С. Лук'янова (1966, 1967) у Р. 3. Піцхелаурі (1967, 1968), М. Н. Сачук (1968, 1970), які істотно доповнили переписні матеріали показниками середньої тривалості життя і уточнили карту довголіття населення СРСР.
У цьому розділі книги довголіття розглядається як інтегральний результат впливу комплексу факторів навколишнього середовища і способу життя населення на реалізацію потенційної, генетично обумовленої тривалості життя. Довголіття населення оцінюється як функція і міра громадського здоров'я, своєрідний тест сприятливо склалася сукупності факторів зовнішнього і внутрішнього середовища.
Поняття «довголіття населення» не співпадає з поняттям «тривалість життя», так як довге життя є лише одним з варіантів останньої. В рамках і потенційної і фактичної тривалості життя поряд з довгожительством можливо і короткожительство.
Географічний підхід у вивченні проблеми довголіття був застосований в даному випадку для виявлення територіальних відмінностей у рівнях довгожительства, для виявлення своєрідних комплексів навколишнього середовища і способу життя населення, історично визначилися національно-побутових традицій і т. п. Крім того, регіональна характеристика довголіття сама по собі є першою необхідною сходинкою подальших поглиблених локальних досліджень проблеми. Фактори середовища розглядаються нами лише в самому загальному вигляді, в зв'язку з встановленням найбільш загальних закономірностей, з'ясуванням характеру, сили і напрямку дії комплексу умов, що склалися на даній території.
Основна увага при цьому приділяється соціальній середовищі, соціальним чинником як провідним, визначальним. Деякі елементи географічної або біологічного середовища розглядаються у зв'язку з соціальними умовами життя з метою виділення останніх із загального комплексу факторів довголіття.
Особливе місце в дослідженні географії довголіття приділено проблемі активного довголіття, під яким наймалося збереження до глибокої старості задовільного здоров'я і високого життєвого, творчого потенціалу, тобто поряд з кількісною стороною довголіття оцінювалася його якісна сторона.
Зібрані і проаналізовані нами численні демографічні та санітарно-статистичні матеріали, які містять прямі чи непрямі характеристики довголіття населення майже всіх країн світу за останні десятиліття, дають можливість простежити особливості динаміки та географії досліджуваного явища і показати основні причини, що зумовлюють його регіональні і віково-статеві відмінності.
