Морфологічний аналіз гнійних пульпітом показав, що по протяжності в більшості випадків має місце обмежений процес: страждає лише частина коронкової пульпи. Наступне місце займають ураження більшої частини коронкової пульпи. На останньому місці стоять дифузні ураження, коли процес захоплює як коронковую, так і кореневу пульпу. За характером процесу у першій групі ми тільки в 4 зубах спостерігали гострий гнійний пульпіт, в інших же випадках мала місце картина хронічного гнійного пульпіту або його загострення. Так як ця форма пульпіту зустрічається найбільш часто, то питання про клінічному вираженні при різних морфологічних варіантах представляє дуже великий інтерес.
Як правило, майже при всіх гнійного пульпіту спостерігаються мимовільні болі. Однак в поодиноких випадках вони були відсутні.
Вивчення питання про причини іррадіації болю показало, що цей симптом може бути дуже яскраво виражений при обмеженому запаленні пульпи і може зовсім бути відсутнім при дифузійних процесах. Ми Не могли пов'язати і тривалість нападів з морфологічною картиною. При, здавалося б, одних і тих же зміни в пульпі відзначаються і тривалі, і дуже короткі напади.
Особливого інтересу заслуговує реакція зубів з запаленої пульпою на температурні подразнення. На цей симптом ми звернули особливу увагу і у всіх випадках ретельно простежувати реакцію хворих.
Ніякої закономірності, а тим більш зв'язку з морфологічною картиною нам встановити не вдалося. При гнійному пульпіті зуби можуть реагувати і на холод, і на тепло, але далеко непоодинокі випадки, коли зуби реагують тільки на тепло або тільки на холод. Деякі хворі не реагували взагалі ні на холод, ні на тепло. В інших як мимовільні болі, так і болі, викликані теплом, вдавалося швидко купірувати холодними орошениями. Однак були випадки, коли болі, спричинені холодом, вдавалося зняти орошениями теплою водою, але мимовільні болі купірувати теплом (подібно до того як це має місце при дії холоду) ми жодного разу не змогли.
Таким чином, і ці наші дослідження ще раз показують, що своєрідні реакції судин пульпи на температурні подразники не пов'язані з характером ексудату при запаленні пульпи.
Не менший інтерес становить питання про характер клінічної картини в залежності від протяжності запального процесу. Але і тут нас чекало розчарування: і при обмежених, і при дифузних гнійного пульпіту нерідко спостерігається майже однакова клінічна картина.
Друга група, як вже було зазначено, включає тільки хронічний пульпіт. В результаті наших досліджень виявилося, що і при хронічному пульните мають місце такі ж скарги, як і при гнійних пульпіту.
Про недосконалість диференціальної діагностики пульпітом, заснованої на больовому синдромі, кажуть дослідження та багатьох інших авторів. Наводимо як приклад дані проф. Т. Т. Школяр (1960): «Як відомо, диференціальна діагностика серозного або гнійного, часткового або загального гострого пульпіту ґрунтується на особливостях больової реакції, характеру болю (ниючі, пульсуючі), тривалості їх, здатність до локалізації, іррадіації та температурної реакції. Та чи інша особливість больової реакції вважається мало не патогномонічною для тієї або іншої форми пульпітом. Ми ж на підставі детальних і численних клінічних досліджень встановили, що жоден із зазначених симптомів не є патогномонічним і що всі симптоми пульпіту, що вважаються характерними як для серозних форм, так і для гнійних, зустрічаються в таких різноманітних поєднаннях, які виключають усяку можливість точної діагностики».
