Під спортивною реабілітацією слід розуміти використання спеціально підібраних фізичних вправ різної цільової спрямованості для найбільш швидкого відновлення загальної і спортивної працездатності.
Теорія спортивної реабілітації повинна дати відповідь на питання про те, які фізичні якості і навички в якій послідовності і з допомогою яких методичних прийомів підлягають відновленню.
З початком етапу власне-спортивної реабілітації повинні вирішуватися наступні завдання:
поступова адаптація організму спортсмена до зростаючої фізичної навантаженні;
відновлення різних параметрів сили м'язів спортсмена в зоні ушкодження;
відновлення рівня загальної фізичної підготовленості спортсмена;
відновлення специфічних рухових навичок спортсмена.
Проблема спортивної реабілітації після травм опорно-рухового апарату відноситься до категорії найменш вивчених як в теоретичному, так і в прикладному значенні. Нам видається, що кожна з перерахованих завдань цілком може бути предметом спеціальних досліджень і знайти відображення у спортивній літературі. Це справа фахівців з реабілітації. Тут же лише позначено основне напрям і по можливості висвітлено деякі практичні сторони цієї проблеми.
Боротьба із зазначеними порушеннями (зниження загальної працездатності і часткова втрата рухових навичок спортсмена) є основним завданням періоду спортивної реабілітації. У відповідності з цим на перший план виступають специфічні засоби спортивної реабілітації у вигляді різних груп фізичних вправ. За окремими показниками використовуються також деякі засоби етапу медичної реабілітації (фізіотерапія, сауна, масаж тощо).
Фізичні вправи (рис. 4) на етапі спортивної реабілітації за своєю специфікою, обсягом і інтенсивності виходять далеко за межі лікувальної фізкультури. Вони мають різну спрямованість, включаються в цей етап у певній послідовності за наявності клінічних показань і відповідно до спеціалізації спортсмена.
Загальнорозвивальні вправи широко використовуються в основному на початку етапу спортивної реабілітації.
Пізніше вони поступаються місце засобів спеціальної фізичної підготовки.
Значення силових вправ для м'язів в регіоні травми полягає у підвищенні стабільності суглобів і рухових сегментів хребта. Крім того, відставання в розвитку окремих м'язових груп призводить, як відомо, до недосконалості цілісного руху і таїть у собі загрозу так званого ланцюга травм. Тому відновлення силової витривалості, абсолютної сили м'язів - це фундамент, спираючись на який можливе формування інших фізичних якостей і навичок. Особливо велике значення силових вправ для представників швидкісно-силових видів спорту.
Циклічні локомоції (ходьба, біг, плавання, веслування, біг на лижах та ковзанах, їзда на велосипеді в повільному і середньому темпі) допомагають відновити загальну працездатність організму спортсмена, зміцнюючи в той же час м'язово-зв'язковий апарат.
По мірі наближення до етапу спортивного тренування починають все більш широко використовуватись імітаційні, спортивно-допоміжні і в ряді випадків спеціальні вправи, що сприяють відновленню частково втрачених рухових навичок.
