Вся комплексна реабілітація спортсменів поділяється, як уже говорилося раніше, на етапи медичної та спортивної реабілітації і етап спортивного тренування (рис. 2).
Кожен з етапів має відповідну клінічну характеристику, специфічні засоби і методи відновлювального лікування.
Значну роль у прискоренні процесу відновлення, особливо при вираженому загальному і локальному стомленні, відіграють різні види масажу - ручний, вібраційний, з растирками і без них; гидропроцедур - Р ванни (вібраційні, перлинні), хлоридно-натрієві ) душі (дощовий, циркулярний, шотландський, Шарко, підводний душ-масаж), баня-сауна; электросветопроцедуры - електросон, електростимуляція, гальванізація, електропунктура, магнітні поля, загальне ультрафіолетове опромінення, кліматичні фактори (гірський і південний морський клімат) і ін
Відновлення захисно-пристосувальних механізмів у спортсменів з допомогою фізіотерапевтичних засобів обумовлено тим, що вони знімають загальну втому і втому м'язів, стимулюють функції нервової та серцево-судинної систем, підвищують опірність організму до несприятливих умов зовнішнього середовища. Все це сприяє відновленню регулюючого впливу центральної нервової системи на особисті фізіологічні функції і відновленню фізіологічних механізмів управління рухами.
Надаючи в цілому загальний вплив на організм, всі фізіотерапевтичні засоби мають і спрямовану дію. Так, перлинні, хвойні, хлоридно-натрієві ванни надають переважно заспокійливу дію, а контрастні, вібраційні ванни, деякі види душа - збуджуючий, стимулюючий дію. Всі види масажу, в тому числі і підводний гідромасаж, діадинамічні струми, місцеве прогрівання, сауна знижують напруження м'язового тонусу і діють знеболювальне; загальне ультрафіолетове опромінення, кисневі коктейлі підвищують стійкість організму та захисно-пристосувальні механізми.
Слід особливо підкреслити, що, правильно підбираючи дозування і послідовність застосування фізіотерапевтичних процедур (з урахуванням функціонального стану організму, виду спортивної діяльності, обсягу тренувальних навантажень, факторів зовнішнього середовища і застосовуваних фармакологічних засобів), можна досягти бажаних результатів.
Необхідно пам'ятати, що відновлення організму спортсмена - складний процес, який характеризується фазністью і гетерохронизмом, тобто нерівномірністю відновлення окремих систем і функцій.
У зв'язку з цим при організації відновлювальних заходів доцільно впливати на різні системи і функціональні ланки організму, щоб одночасно зняти як нервовий, так і фізичне стомлення. Необхідно також знати, які функції найбільш навантажені і повільніше відновлюються при визначеному характері роботи і конкретному виді спорту. Так, наприклад, у боксерів, фехтувальників, стрільців першочергову увагу слід приділяти відновленню функцій нервової системи та психологічної сфери; в стрибунів, метальників, штангістів - показниками нервово-м'язового апарату, координаційних механізмів і функціонального стану аналізаторів; у бігунів на середні і довгі дистанції, велогонщиків, веслярів, лижників, плавців - відновлення функцій кардіореспіраторної системи, гемодинаміки і обмінних процесів і т. д.
Важлива умова правильного та ефективного використання відновлювальних засобів - знання індивідуальних особливостей перебігу відновних процесів, генетичних і адаптаційних можливостей організму.
Необхідно передбачити раціональне сполучення засобів загального і локального впливу. В даний час встановлено, що засобу загального впливу (фізіотерапевтичні засоби, режим харчування, кліматичні фактори та ін) мають неспецифічним впливом і адаптація або звикання до них настає повільніше. Навпаки, організм порівняно швидко звикає до засобів локальної дії (електростимуляція, барокамери та ін), в результаті чого знижується їх ефективність.
При призначенні відновлювальних засобів слід враховувати ступінь сумісності їх між собою, особливо фармакологічних і фізіотерапевтичних засобів відновлення.
Чітка організація реабілітаційного процесу, його правильна методична спрямованість дає можливість підвищити якість відновного лікування та в ряді випадків прискорити відновлення спортивної працездатності, хоча це ніколи не повинно бути самоціллю.
