За сучасними уявленнями, основні патогенетичні механізми ожиріння зводяться до порушення енергетичного балансу [Hernandez, Hoebel, 1980]. Цим в основному пояснюється різке зростання захворюваності в сучасному суспільстві, в першу чергу в країнах високого економічного рівня. Надходження енергії з їжею перевищує її витрачання, в результаті чого в організмі накопичується надлишок енергії, який включається в реакції синтезу тригліцеридів з їх посиленим відкладенням в жирових депо. Процес типовий для всіх класифікуються в даний час видів ожиріння [Sjostrom, 1980]. Значною мірою саме активація даного механізму викликала почастішання особливої форми захворювання - аліментарно-обмінного, або екзогенно-конституціонального ожиріння. Накопичення надлишку тригліцеридів в жировій тканині сприяють порушення принципів збалансованого харчування та хронічна гіпокінезія, зниження фізичної активності людини.
Таке положення типово для населення країн високого економічного рівня другої половини XX століття [Sclafani, 1980].
Етіологія ожиріння визначається багатьма факторами. У даній книзі розглядається первинне ожиріння (екзогенно-конституціональне, аліментарно-обмінне, або «просте», за термінологією закордонних авторів). Ця форма ожиріння розвивається внаслідок надлишку надходження енергії з їжею, порівняно з энерготратами [Eckholm, Record, Anderson, 1972, 1977; Rodwell, 1981; Bray, 1981; Stuncard, 1983]. Аліментарний дисбаланс обумовлений головним чином переважанням тваринних жирів і вуглеводів (за нашими спостереженнями, у 60% хворих на ожиріння) або порушеннями складу і режиму харчування, тобто при нормокалорийной дієті збільшення частки жиру і легкозасвоюваних вуглеводів, рідкісна і рясна їжа, споживання основної частки добової енергетичної цінності їжі ввечері (за нашими спостереженнями, у 40% хворих на ожиріння).
Зазначена закономірність у розвитку екзогенно-конституціонального ожиріння підтверджена масовими епідеміологічними дослідженнями в різних регіонах Радянського Союзу.
Вивчено фактичне харчування в Москві у 4700 чоловік і встановлено перевищення добової кількості жиру в раціоні (120 г замість рекомендованих 80-90 г), причому квота жирового компонента дорівнює 38-40% (рекомендовано 33%). Завищене споживання хліба (350-400 г/добу), борошняних виробів і крупи (50 г/добу). В той же час споживання фруктів (115 г) і особливо овочів (150 г) недостатньо. Ця закономірність ще більш переконливо проявляється в організованого населення у різних регіонах країни при зіставленні професії, особливостей харчування і маси тіла.
У службовців одного з науково-дослідних проектних інститутів Москви виразно виявлено перевищення енергетичної цінності, так і розбалансованість добового раціону. Кількість жирів і вуглеводів значно перевищувало рекомендоване. Ці відхилення від норм харчування спостерігалися у людей з нормальною масою тіла і, як видно на рис. 2, посилювалися в міру збільшення маси.
Рис. 2. Зведені дані про харчування осіб з надлишковою масою тіла і хворих на ожиріння.
Світлі стовпчики відповідають неускладненим формами, заштриховані - ускладнений.
При ожирінні, ускладненому гіпертонічною хворобою, ішемічною хворобою серця, патологією гепатобіліарної, аліментарний дисбаланс виражений особливо різко.
Надмірне харчування встановлено у огрядних людей, що знаходилися на лікуванні в Інституті харчування АМН СРСР. При спеціальному опитуванні встановлено, що енергетична цінність харчування у 450 цих хворих коливалась у середньому від 4000 до 7000 ккал, досягаючи в окремих випадках 10 000 ккал. Одночасно встановлено значне перевищення кількості продуктів, багатих жирами і вуглеводами (вуглеводів в 1,5-2 рази більше рекомендованих кількостей).
Як вже зазначалося, людей з надмірною вагою і ожирінням серед працівників харчової промисловості набагато більше, ніж серед зайнятих на інших підприємствах. Це положення переконливо підтверджують обстеження на ряді підприємств Львова (С. Ф. Олійник, В. О. Мартинюк). Встановлено високий вміст жирів і вуглеводів у добовому раціоні працівниць м'ясокомбінатів, жиромолочных підприємств і кондитерської фабрики. Вони споживали 120-130 г жиру, причому в основному тваринного походження; кількість вуглеводів склало близько 440-500 р. Огрядні особи, які працювали на цих підприємствах, споживали ще більше жирів і вуглеводів. Жирів в їх добовому раціоні було 140 г, а вуглеводів 550 м, з яких до 150-200 г становили моно - і дисахариди. Відповідно зросла і енергетична цінність їжі - в середньому 550-650 ккал.
