З даних, розглянутих вище, можна було б зробити висновок, що не можна дозволяти жінкам вагітність, якщо вони страждають гіпертонічною хворобою. Однак такий висновок був би не завжди правильним. Практика показує, що при I стадії гіпертонічної хвороби вагітність і пологи не завжди супроводжуються тяжкими ускладненнями. Тому допустити вагітність можна тільки після ретельного і всебічного обстеження хворої в стаціонарі. При II стадії захворювання вагітність, як правило, протипоказана. При III стадії гіпертонічної хвороби вагітність зазвичай не спостерігається. Все сказане вище про поєднання гіпертонічної хвороби і вагітність підтверджує прийняте рішення про необхідність госпіталізації аналізованій хворий. Обстеження в клініці показало, що у хворої є гіпертонічна хвороба I стадії. Артеріальний тиск після декількох днів перебування хворої у стаціонарі знизилась до нормального рівня. Дослідженням сечі нічого патологічного не виявлено; стан очного дна і органів грудної клітини без відхилення від норми. Хвора прагне зберегти вагітність, і слід погодитися з її бажанням. Тому слід встановити спостереження за вагітною, періодично госпитализируя її для ретельного обстеження. Відомо, що з настанням вагітності у багатьох хворих гіпертонічною хворобою артеріальний тиск може значно знизитися або навіть до нормальних цифр спонтанно, особливо при I стадії хвороби. Цьому може сприяти створення відповідного охоронного режиму і раціонального харчування (обмеження кухонної солі, рідини, жирів і білків). За спостереженнями С. М. Беккера, таким хворим особливо рекомендуються солодкі страви з багатим вмістом вітамінів, особливо С, Р і нікотинової кислоти. З лікарських засобів можуть бути використані кошти,- володіють здатністю знижувати артеріальний тиск і впливати заспокійливо на центральну нервову систему. Цим властивістю, як відомо, володіють: сірчанокислий магній (розчин з розрахунку 4,0-6,0 сухої речовини для внутрішньом'язового введення, 3-4 рази на добу), дибазол (2% по 2 мл 2 рази на добу), 10%-ний розчин бромистого натрію - 5,0-10,0 мл (внутрішньовенно) і одночасно під шкіру 1 мл 10%-ного кофеїну, 1-2 рази, люмінал 0,03-0,05 всередину 2-3 рази на добу, і резерпін (по 0,0001, після їжі 2 рази в день). Незалежно від вибраних коштів, перерахованих вище, їх використання слід поєднувати із застосуванням глюкози з аскорбіновою кислотою (40% - 40 мл, вітамін С - 300-500 мл, внутрішньовенно). Корисні також інгаляції кисню.
Незважаючи на те, що, за даними спостережень С. М. Беккера і Н. Ст. Кобозевой, сірчанокисла магнезія при наявності гіпертонічної хвороби не знижує у хворих артеріального тиску, застосування її, однак, має певну основу. Цим прийомом можна уточнити, чи є підвищений тиск наслідком гіпертонічної хвороби або симптомом токсикозу - нефропатії або поєднання того й іншого захворювання.
При підтвердженні поєднання гіпертонічної хвороби з нефропатією сірчанокисла магнезія повинна залишитися в комплексі терапевтичних заходів.
Вище було відзначено, що в стані здоров'я вагітної після перебування в клініці настали значні поліпшення і через 10 днів вона була виписана для амбулаторного спостереження. В подальшому хвора ще кілька разів госпіталізувалася і кожен раз підтверджувалося, що стан її здоров'я дозволяє продовжити вагітність.
10 жовтня жінка поступила для розродження. Пологи почалися на 19 днів раніше передбачуваного терміну і завершилися народженням живого хлопчика вагою 2800 р. Виникає питання - яким чином вести пологи при гіпертонічній хворобі? Породіллі, які страждають гіпертонічною хворобою, вимагають до себе особливої уваги. Під час пологів необхідно ретельно стежити за станом артеріального тиску. Найбільша небезпека виникає при появі мозкових симптомів. Тому питання про метод ведення пологів вирішується індивідуально, залежно від стану здоров'я породіллі, у кожному окремому періоді пологів. При сприятливому перебігу хвороби пологи можуть бути проведені природним шляхом з виключенням періоду вигнання. Однак і в цьому випадку повинні бути застосовані необхідні лікарські засоби, що знижують артеріальний тиск, і оксигенотерапія.
При виникненні ознак порушення мозкового кровообігу розродження необхідно прискорити та у разі необхідності з попередніми кровопусканням (до 300 мл). В одних випадках можуть бути використані акушерські щипці, витягання за тазовий кінець, в інших - абдомінальне кесарів розтин. Якщо розродження повинно бути виконано за допомогою кесаревого розтину, то інгаляційний ефірно-кисневий наркоз в таких випадках більш раціональний.
