Медикам давно відомо, що при призначенні лікарського препарату необхідно враховувати активність і токсичність ліків, особливості перебігу захворювання, стать пацієнта, його вік, стан у момент обстеження і т. д.
Говорячи про хіміотерапії, не можна не вказати, що над основною тезою медицини «не зашкодити хворому» навис дамоклів меч. Незважаючи на удаване благополуччя (особливо в області інфекційних хвороб), оцінка розвитку лікарської терапії на даному етапі наводить на сумні роздуми. Фармацевтична промисловість випускає більше 100 000 різних препаратів, число яких зростає. Одних тільки антибіотиків налічується близько 300 видів.
Що ж принесе більше хіміотерапія в найближчому майбутньому - користі чи шкоди?
Безперечні успіхи хіміотерапії. Переважна більшість хвороб з допомогою лікарських засобів були приборкані. Однак останнім часом почастішали випадки побічних ускладнень, викликані хіміопрепаратами. Крім того, виникли лікарсько-стійкі штами мікроорганізмів. Це явище, як і слід було очікувати, є неминучим, так як воно відображає здатність всіх живих організмів змінювати свої властивості під впливом навколишнього середовища. Одночасно з цим різко активізувалася умовно-патогенна флора, яка надзвичайно важко піддається сучасним методам лікування.
Більшість використовуваних в клінічних умовах антибіотиків (тетрациклін, левоміцетин і т. д.) чинять інгібуючу дію на імунологічні реакції організму. М. Леймотт в журналі «Ревю практик» пише, що за останні двадцять років спостерігається неухильне зростання ускладнень медикаментозної терапії. Аналізуючи літературу з цього питання, він приходить до висновку, що вони становлять 12-18% всіх випадків.
В картотеках центру ВООЗ до початку 1974 р. було зареєстровано понад 84 700 повідомлень про випадки несприятливих реакцій на 8540 лікарських засобів. Національні центри продовжують представляти для вивчення подібні зведення про зареєстрованих негативних реакціях при прийомі медикаментів.
У 1973 р. в Москві відбулася і Всесоюзна конференція, присвячена побічної дії психотропних, серцево-судинних, протипухлинних та протитуберкульозних засобів.
Більшість доповідачів прийшли до висновку, що майже всі лікарські форми патології, що супроводжуються тяжкими ускладненнями, що виникають внаслідок неправильного проведення хіміотерапії, в результаті недостатнього знання механізму розвитку побічної дії, недооцінки протипоказань до застосування тих чи інших препаратів і недостатньо повного обстеження хворого перед початком лікування і в період курсу лікування.
Далі учасниками було відзначено, що частота виникнення побічних ускладнень залежить не тільки від дотримання основних принципів хіміотерапії і вибору найбільш адекватних хіміопрепаратів, але й від фармакологічних властивостей, особливо фармакодинаміки. Майже всі побічні наслідки хіміотерапевтичного втручання за своєю природою є токсикоаллергическими реакціями. Для профілактики виникнення небажаних побічних ускладнень необхідно проведення наступних заходів:
а) ретельне вивчення алергологічного статусу хворого та його лікарського анамнезу;
б) превентивне призначення десенсибілізуючих засобів;
в) своєчасне зниження дози або зміни препарату, використання гомологів;
г) раціональний вибір шляхів введення хіміопрепаратів і схем лікування.
Чому ж все-таки необхідно піддавати сумніву безпеку лікарського засобу після таких численних і ретельних випробувань? По-перше, тому, що результати досліджень на тваринах не дають повного уявлення про реакції у людини на даний препарат. Іншими словами, не можна проводити поспішну екстраполяцію ефекту, отриманого на тваринах, стосовно людини.
