В експериментах на щурах Ст. Ст. Бобрик (1968) вивчав вплив кисневої недостатності на стан пульпи зубів. При гострій гіпоксії вже в перші дні автор відзначив ряд морфологічних змін в пульпі: різке повнокров'я, підвищена проникність стінок судин, плазморагія, периваскулярний набряк, крововилив, а з боку нервів - підвищену звивистість, нерівномірне потовщення осьових циліндрів, гипераргирию і фрагментацію їх. Вміст фосфоліпідів в пульпі було знижено. Відзначалося порушення мукополисахаридного комплексу та ядерних кислот. При хронічній гіпоксії поряд з вищевказаними порушеннями виявлені дистрофічні процеси в пульпі: пікноз ядер, вакуолізація цитоплазми адамантобластов і одонтобластів, бідність клітинними елементами, поява порожнин. Останні утворилися внаслідок великих геморагічних вогнищ, причому процес їх формування може протікати без вираженої реакції з боку оточуючих тканин. Проведені автором дослідження показали, що в зубах у людей, які страждають тривалою гіпоксією, спостерігається ідентична картина змін в пульпі.
Наведені роботи досить переконливо показують, що при загальних захворюваннях в патологічний процес втягуються і зуби і що в ряді випадків у пульпі, як у дзеркалі, знаходить своє відображення все те, що відбувається в організмі в цілому. Але так як ці зміни, як вже вище було зазначено, не супроводжуються больовими відчуттями, ми проходимо повз них, не використовуючи для вивчення цієї такої важливої проблеми навіть тих можливостей, які нам надають фізичні методи дослідження, серед яких в даний час провідне місце належить электроодонтодиагностике.
Описані вище зміни в пульпі при загальних захворюваннях засновані на даних дослідження зубів, взятих із трупів. Але який стан пульпи у тих людей, які одужали або у яких настало поліпшення,- залишаються або проходять зміни у них? Як позначаються зміни в зубах, обумовлені загальними захворюваннями, на виникнення або перебіг карієсу зубів, пульпіту та періодонтиту? Завдання цю полегшує електроодонтодіагностика. Ось кілька прикладів.
Е. Д. Айзенштейн (1965) відзначив зниження збудливості зубів у робітників нитробензольного цеху коксо-хімічного виробництва. Тенденцію до зниження электровозбудимости зубів спостерігав А. С. Япеев (1964) у осіб, що піддавалися дії парів неорганічних кислот. Істотне зниження збудливості їм відзначено при робочому стажі понад 5 років. Н. Ф. Андросик (1970) вивчала вплив альфаметилстирола і давинила на зуби в умовах виробництва синтетичного каучуку і зазначила у людей, зайнятих на цьому виробництві, підвищення электровозбудимости і збочення полярної формули в інтактних зубах.
