Отруєння отрутою бджіл і ос характеризується розвитком різноманітних, нерідко тяжких клінічних проявів. Необхідно підкреслити, що, на відміну від дії отрути інших тварин, характер і вираженість цих проявів певною мірою залежать від індивідуальної чутливості (реакції) організму до отрути бджіл і ос. Незначна доза отрути може викликати важку анафілактичну реакцію організму, що розвивається протягом декількох хвилин, рідко - протягом доби і з менш вираженими проявами. Ступінь тяжкості отруєння залежить від місця введення і кількості введеної отрути, часу дня і температури навколишнього середовища. При ужалении обличчя та голови, за даними Fajst і Kosiski (1966), отруєння розвивається швидше і ступінь його тяжкості зростає. Найменша летальність тварин, за даними Benton і співавт. (1966), відзначається при температурі навколишнього середовища 25,5°С і відносній вологості повітря 45%. При більш низьких і високих температурах незалежно від показника відносної вологості летальність зростає. При ужалении вдень і ввечері летальність вище, ніж вранці.
При підвищеній індивідуальній чутливості організму до отрути може виникнути алергічна реакція з різноманітними місцевими та особливо загальними проявами: виражене місцеве запалення або гіперемія, набряк, кропив'янка, набряк губ, обличчя, слизової гортані, неприємне відчуття за грудиною, що переміняється задухою, і, нарешті, прогресуюче падіння артеріального тиску, яке може викликати розвиток анафілактичного шоку (колапсу). Алергічна реакція може бути і менш вираженою: незначне місцеве запалення, кропив'янка, свербіж або набряк Квінке, гарячка, генералізований висип типу кропивниці і свербіж, місцевий набряк, запаморочення, нудота, утруднення дихання. Через 20-30 хв після проведення біологічної проби Н. Б. Охотська і Б. А. Охотський (1971) спостерігали у хворих сухість у роті, загальмованість мови внаслідок набухання язика і слизової оболонки рота, неприємне відчуття за грудиною, що переміняється наростаючим задухою, тахікардією, болями в області серця, набряком обличчя, шиї і головним болем. В одних випадках ці явища проходять самостійно або легко усуваються, в інших прогресує погіршення загального стану, з'являються судоми, іноді з виділенням піни з рота, потерпілий втрачає свідомість. У цих випадках необхідно своєчасне надання невідкладної допомоги, бо протягом 5-15 хв може наступити смерть (Fajst, Kosicki, 1966).
А., 47 років, страждає інфекційно-алергічною бронхіальною астмою протягом 8 років. Так як прийняті нею кошти, в тому числі преднізолон, виявилися неефективними, вирішили провести лікування бджолиною отрутою. При біологічній пробі після вжалення однієї дванадцятої відразу розвинулася сильна місцева реакція, і через 3-5 с дихання помітно покращився; через 4-5 хв виникло утруднення дихання, з'явилася виражена гіперемія обличчя, шиї і деяка набряклість шкіри на місці укусу, а через 7-10 хв, з падінням артеріального тиску, хвора втратила свідомість. Незабаром після внутрішньовенного введення 20 мл 40% розчину глюкози, 0,7 мл 0,05% розчину строфантину К, 2 мл 5% розчину аскорбінової кислоти, 1 мл 5% розчину піридоксину гідрохлориду, 2,5% розчину піпольфену, 2 мл 25% розчину кордіаміну, 1 мл 1 % розчину мезатону стан покращився. Потім почався сильний озноб, температура впала до 35,6° С. Хвору поклали в теплу постіль, і протягом 1,5 год стан її знову помітно покращився. Однак невеликий рух викликало наростання задишки, серцебиття і порівняно легкий напад бронхіальної астми, який тривав близько 22 год. Напад був купований внутрішньом'язовим введенням 30 мг преднізолону.
Враховуючи зазначене, лікування бджолиною отрутою слід проводити після дворазової біологічної проби, спостерігаючи за станом хворих протягом усього періоду лікування. Якщо при ужалении бджолою в задню стінку глотки і мову (Вайнштейн, 1958, та ін) набряк гортані, слизової носоглотки, голосових зв'язок і т. д. закономірні, то при ужалении у кінцівку це насторожує.
