В залежності від загального самопочуття хворих, кількості солей у сечі та стану серцево-судинної системи доза мінеральної води може бути збільшена до 500 мл на прийом. Лікувальне харчування призначається в залежності від виду діатезу і аналогічно дієті хворих сечокам'яною хворобою з оксалатными, уратными і фосфатними каменями. Передбачається зовнішнє застосування мінеральних вод у вигляді ванн, душів. Бальнеолікування сприяє виведенню надлишку солей з організму і нормалізації порушеного обміну речовин.
Для зняття або зменшення поперекових болів, часто виникають внаслідок подразнення солями слизової оболонки сечових шляхів при їх просуванні, призначаються озокеритові аплікації на ділянку попереку або у вигляді трусів, діатермія, УВЧ, солюкс на поперекову область, електрофорез 5% новокаїну з 0,2%-ним атропіном або платифиллином. Широко застосовується лікувальна фізкультура. У більшості випадків, незважаючи на те, що до кінця лікування реакція сечі залишається колишньою, загальне самопочуття хворих значно поліпшується, запальна реакція сечових шляхів проходить або зменшується, больові відчуття зникають.
Пієлонефрит - найбільш поширена з усіх захворювань нирок і сечовивідних шляхів. Лікування хворих хронічним пієлонефритом переслідує ціль зменшення запального процесу, відновлення порушених функцій нирок, по можливості, усунення причин захворювання, створення умов для видалення мікробів і патологічних елементів, що утворилися в результаті запалення, а також підвищення опірності організму. Підбір комплексу лікувальних заходів проводиться в залежності від самопочуття хворих, індивідуальних особливостей організму, функціонального стану нирок та сечовивідних шляхів. У комплекс лікувальних заходів входять питне лікування, санаторно-курортний режим, дієтотерапія, зовнішнє застосування мінеральних вод, озокеритотерапія, лікувальна фізкультура, апаратна фізіотерапія і в необхідних випадках медикаментозне лікування.
Мінеральна вода джерела «Нафтуся» № 1 зазвичай призначається в холодному або підігрітому до 18-20° С вигляді, у кількості 200-400 мл на прийом 3 рази в день. При визначенні дози води враховуються стан функції нирок і прохідність сечових шляхів, а також наявність гіпертонічного синдрому. Ця вода може поєднуватися з прийомом всередину інших питних вод курорту в залежності від наявності супутніх захворювань.
Крім питного лікування хворим хронічним пієлонефритом призначаються інші способи введення мінеральних вод, зокрема у вигляді кишкових промивань і ванн з високомінералізованих хлоридо-натрієвих мінеральних вод індиферентної температури.
В лікуванні хворих на хронічний пієлонефрит також чільне місце займає озокеритотерапія. Численні клінічні спостереження показують, що озокерит діє протизапально. Він застосовується через день у вигляді аплікацій на область нирок, а при наявності розлади сечовипускання за типом трусів з температурою до 45-50° С з тривалістю сеансу 30-40 хв. Зазвичай після прийняття трьох-чотирьох процедур хворі відзначають значне полегшення болю, зменшення або повне зникнення дизуричних явищ і поліпшення загального самопочуття. У ряді випадків для лікування хронічного пієлонефриту застосовуються різні методи електросвітлолікування, лікувальна фізкультура, є важливим і потужним чинником комплексного санаторно-курортного лікування, дієтичне харчування, медикаментозне лікування.
