Завданням дезінтоксикаційної терапії є відновлення обсягів рідких середовищ організму, поповнення втрат води й електролітів (Na, К та ін), ліквідація ацидозу і гіповолемії. Велике значення в боротьбі з гіперкальціємією та її наслідками має достатнє введення рідини. Необхідно насамперед одномоментне внутрішньовенне повільне введення плазми або плазмозамінників (гемодез, поліглюкін) з розрахунку 10 мл на кг ваги. Потім крапельно вводяться ізотонічні розчини глюкози, NaCl, розчин Рінгера. При токсикозі з вираженим зневодненням слід вводити рідину з розрахунку 150-170 мл на 1 кг ваги із здійсненням постійного контролю за станом серцево-судинної системи. При важких Д-гипервитаминозных токсикозах 70-80% загальної кількості рідини слід вводити внутрішньовенно, решту - через рот. При шлунково-кишковій формі гіпервітамінозу Д поряд з дезінтоксикаційної терапії необхідно призначення ферментів (1% розчин соляної кислоти з пепсином, панкреатин, а також кокарбоксилаза, АТФ) і проведення стимулюючої терапії. Після встановлення характеру ексикозу рідина вводиться наступним чином: при ізотонічному типі зневоднення вводять ізотонічний розчин NaCl (або розчин Рінгера) у рівних співвідношеннях з 5% глюкозою (1:1), при вододефіцитному типі - 1 частина ізотонічного розчину NaCl і 2-3 частини 5% глюкози(1:2; 1:3), при соледефіцітний типі зневоднення - 2 частини фізрозчину (або розчину Рінгера) і 1 частина 5% глюкози. Для ліквідації метаболічного ацидозу необхідно введення 4% розчину бікарбонату натрію 5-7 мл на кг ваги. При завзятій блювоті необхідно промивання шлунка ізотонічним розчином хлористого натрію. Перед цим слід дати дитині зволожений кисень. Однак промивання шлунка протипоказано дітям з гіпотрофією II і III ступеня, при токсико-дистрофічні стані, вираженому колапсі.
Як відомо, роль порушень серцево-судинної системи у патогенезі гіпервітамінозу Д виключно велика. В результаті зневоднення дитячого організму об'єм плазми значно зменшується, змінюється склад крові. Крім того, підвищена проникність судин також сприяє порушення гемодинаміки. У свою чергу, ці зрушення призводять до недостатнього постачання тканин киснем, порушень різних видів обміну і розвитку ацидозу. Тому при виражених явищах гострої серцево-судинної недостатності необхідно введення серцевих глікозидів: корглікону - 0,06%-0,1-0,2 мл або строфантину-0,05% - 0,1 мл в 10 мл 20% розчину глюкози. Протипоказанням для призначення серцевих глікозидів є наявність брадикардії, екстрасистолії. Необхідно також введення кокарбоксилази (50-75 мг), АТФ.
При нирковій формі показано призначення препаратів нітрофуранового ряду, налідиксової кислоти, при гіпертонії - гіпотензивні засоби. Враховуючи, що Д-вітамінна інтоксикація характеризується приєднанням вторинної інфекції при важких її формах, необхідно проведення антибактеріальної терапії, зокрема пеніциліну. При розвитку пневмонії велику увагу слід приділяти правильному її лікування. Тривалість перебування таких хворих у стаціонарі повинна бути достатньою, з урахуванням схильності до затяжного перебігу захворювання та рецидивів.
Поряд із проведеною терапією за синдромному принципом велику увагу слід приділяти патогенетичних лікування, спрямованого на боротьбу з гіперкальціємією, підвищену проникність біологічних мембран, відновленню порушених функцій різних органів і систем. В цьому плані хороший ефект справляє застосування лікувальних доз вітамінів А, групи В, аскорбінової та пантотенової кислот, знімають побічні дії вітаміну Д (Clark, 1964; Железовская, 1965; Favus, 1970; Петряєва, 1974; Струков, 1975). За останні роки широко рекомендується призначення антиоксидантних препаратів (токоферолу), що запобігають, згідно з даними В. Б. Спиричева і Н. Ст. Блажевич (1965), шкідливу дію вітаміну Д.
Велике значення у комплексній терапії гіпервітамінозу Д має застосування стероїдних гормонів, що сприяють нормалізації діяльності клітинних мембран, пошкоджених Д-вітамінної інтоксикацією. Преднізолон призначається протягом 5-7 днів короткими курсами з розрахунку 1-2 мг на кг ваги на добу.
