Краніотомія на мертвому плоді (при головному передлежанні) вироблена у 65 породіль і групи та у 104 - II групи. Так як тактика ведення пологів в значній мірі визначається станом плода в момент надходження роділлі в пологовий будинок, то необхідно враховувати час загибелі плоду. В I групі спостережень интранатальная загибель плоду сталася у 56 породіль, причому в однієї з них була гідроцефалія плода. У 8 породіль внутрішньоутробна смерть плода сталася до їх надходження в пологовий будинок (у 1 породіллі плід загинув у стаціонарі антенатально). Серед породіль ІІ групи интранатальная смерть плоду сталася у 83. Дванадцять породіль надійшли в пологовий будинок із загиблим плодом, у 9 вагітних сталася смерть плода наприкінці вагітності.
Особливо ретельно ми провели аналіз історій пологів жінок, у яких плід загинув интранатально. Нами відзначено, що у породіль обох груп протягом родового акту спостерігалося поєднання таких серйозних ускладнень, як слабкість родових сил (у 88 з 139), несвоєчасне вилиття навколоплідних вод (у 62), клінічно вузький таз (55), патологія з боку пуповини (у 57), ендометрит в пологах (у 41), пізні токсикози вагітних (у 42), неправильні вставляння та передлежання голівки (у 32), переношування вагітності (26) та ін
Зіставляючи характер ускладнень у породіль I і II груп, можна відзначити, що в I групі частіше зустрічалися анатомічно вузький таз і неправильні вставляння голівки. Якщо невідповідність розмірів тазу та голівки, яке найчастіше зустрічалося у жінок із анатомічно вузьким тазом, у I групі виникло у 40 породіль, то у II групі це ускладнення зустрілося лише у 15.
В той же час слабкість родових сил переважала у породіль ІІ групи (у 62 проти 26 у I групі).
У II групі спостережень значне число ускладнень було пов'язане з несвоєчасним излитием навколоплідних вод, пізніми токсикозами вагітних і перенашиванием.
Проведений аналіз перебігу пологів, що закінчилися краниотомией з приводу інтранатальної загибелі плода, свідчить також про наявність помилок при веденні пологів як у I, так і в II групі спостережень. Ці помилки були пов'язані в першу чергу з запізнілою діагностикою клінічно вузького тазу та слабкості пологової діяльності. При своєчасній діагностиці у багатьох випадках можна було зробити кесарів розтин і врятувати плід від асфіксії та загибелі в пологах. У багатьох породіль лікування слабкості родових сил проводилося без надання їм своєчасного медикаментозного сну-відпочинку.
У ряді випадків краніотомія на мертвому плоді проводилася несвоєчасно. У 3 породіль і групи тривалість пологів до моменту краніотомії перевищувала добу, незважаючи на наявність показань та умов до операції в більш ранні терміни. У II групі спостережень у 8 породіль пологи також тривали більше доби, при цьому нерідко виникали виражені ознаки ендометриту в пологах.
На підставі результатів проведеного нами аналізу можна вважати, що ведення пологів при вираженій слабкості родових сил і мертвому плоді має бути більш активним щоб уникнути розвитку інфекції у пологах і появи інших небезпечних ускладнень. У зв'язку з цим доцільно вже при розкритті шийки матки на 5-6 см виробляти краниотомию з наступним підтягуванням головки з допомогою щипців Мюзо. Вивчення показань до краніотомії на мертвому плоді в різні періоди показало, що до 1953 р. в половині спостережень малося невідповідність розмірів таза породіллі і голівки плоду (у 34 з 65), при цьому у 8 породіль (із 34) виникли ознаки загрозливого розриву матки, а в однієї стався розрив. У 26 породіль показанням до краніотомії з'явилася слабкість родових сил (у 20 - первинна і у 6 - вторинна). Передчасне відшарування плаценти послужила підставою до краніотомії у 4 породіль.
У наступні роки (II група спостережень) серед показань до краніотомії переважала слабкість пологових сил. Наполеглива первинна і вторинна слабість пологових сил змусила вдатися до операції у 55 породіль з 104, більше ніж у половини. Невідповідність розмірів тазу та голівки як показання до краніотомії відзначено у 15 породіль. У 10 породіль довелося провести краниотомию через наростання симптомів важкої нефропатії, у 5 - з приводу передчасної відшарування плаценти, в однієї - з-за важкого захворювання органу зору.
Прагнення акушерів прискорити пологи при мертвому плоді стало показанням до закінчення пологів у 18 жінок, причому у 3 з них, крім того, був ендометрит в пологах.
Таким чином, якщо до 1953 р. найбільш частим показанням до краніотомії була невідповідність розмірів таза матері і голівки плоду, то в наступні роки перше місце серед показань займала слабкість пологової діяльності.
Зменшення числа жінок із клінічно вузьким тазом в II групі спостережень можна, мабуть, пояснити тим, що анатомічне звуження тазу в даний час зустрічається нечасто. Так, Н. В. Калганова (1965) вказує, що завдяки підвищенню матеріального добробуту і життєвого рівня населення, великої уваги до фізичного виховання дітей і підлітків неправильне розвиток таза зустрічається все рідше. Але зате в останні роки зросла кількість пологів великим плодом (С. Л. Ващилко, 1963). Крім того, в даний час при клінічно вузькому тазі стали значно частіше вдаватися до своєчасного розродження шляхом кесаревого розтину.
Превалювання у породіль ІІ групи таких показань, як слабкість родових сил, важкі форми токсикозів вагітних, не означає збільшення числа цих ускладнень в останні роки. Показання до краніотомії жодним чином не відображають структуру і питому вагу тих чи інших ускладнень протягом вагітності та пологів. Збільшення в II групі породіль у порівнянні з I групою патологічних станів, що з'явилися показанням до краніотомії, означає, що при наявності мертвого плоду і таких супутніх ускладнень, як слабкість родових сил, важкі форми токсикозів вагітних,
ендометрит в пологах та ін., акушери стали ширше вдаватися до перфорації голівки. Таким чином, показання до краніотомії на мертвому плоді розширені в інтересах матері. Цим можна пояснити і той факт, що, незважаючи на більш раціональне ведення вагітності і пологів, за останні роки відсоток краніотомії знижується дуже повільно.
