Радянські психологи пов'язують спрямованість особистості з конкретними соціально-історичними умовами - вихованням, спілкуванням, трудовою діяльністю. Спрямованість особистості визначається, з одного боку, тим, що саме кожна особистість може дати суспільству, ніж може його збагатити, який соціально внести позитивний внесок у розвиток суспільства, і з іншого боку, тим, що суспільство, в свою чергу, збагачує особистість, які створює умови для її повноцінного і гармонійного розвитку. Таким чином, формування спрямованості особистості є двостороннім процесом взаємного обміну цінностями особистості і суспільства - від особистості до суспільства та від суспільства до особистості. Структура та особливості будь-яких якостей людини залежать від спрямованості особистості, від співвідношення з іншими властивостями і від тієї функції, яку ці якості виконують у загальній системі поведінки людини.
Спрямованість особистості поєднує в собі дві основні функції психічної діяльності людини - відображення та регуляції. Функція відображення полягає в тому, що втілюється у спрямованості основний вектор діяльності особистості, той шлях, по якому рухається людина, що прагне до досягнення мети. Функція регулювання полягає в тому, що динамічна сукупність мотивів і потреб у рамках даної спрямованості конкретизує і більш точно висвітлює предмети, об'єкти і дії, на які спрямована ця діяльність.
При алкоголізмі відбуваються спотворення і грубі зміни як системи ціннісних орієнтації, так і загальної спрямованості особистості: сформована система ціннісних орієнтації, що є багато в чому результатом здорового життя, більшою чи меншою мірою відповідна матеріальним, економічним, правовим, моральним, етичним, духовним, політичним та іншим цінностям суспільства, спотворюється. Ієрархія системи ціннісних орієнтації змінюється таким чином, що на перший план виходять цінності, які в тій чи іншій мірі зумовлені потягом до алкоголю і пов'язаними з цим потягом цілями, завданнями, інтересами і засобами задоволення потреби в сп'янінні. Таким чином, при алкоголізмі відбувається фактичне руйнування адекватної системи ціннісних орієнтації. При цьому порушується ціннісно-орієнтаційне єдність людини, і в тому числі його соціально-групова згуртованість.
Показник соціально-групової згуртованості, характеризує інтегральність системи групових зв'язків і відносин у тій чи іншій соціально-нормативної, і в тому числі позитивної спільності, у хворих алкоголізмом розпадається. Це виражається насамперед у втраті індивідом позитивного характеру зв'язків з груповою ціннісно-орієнтаційної системою, в появі у нього спочатку окремих, а потім і більш масивних, спотворених, алкогольно орієнтованих цінностей. В результаті відбувається фактичне виключення людини із звичайної нормативної соціального середовища. Не випадково тому серед афективних переживань у переважної більшості алкоголіків переважають переживання самотності і соціальної непотрібності (Балашова, 1987).
Більш того, поступове формування системи змінених ціннісних орієнтації створює реальні передумови для залучення хворого в алкогольно-корпоративні групи, які об'єднуються на основі деформованою, ненормальною в соціальному відношенні системи ціннісних орієнтації. Не є випадковим у цьому зв'язку і те, що багато злочинів скоюються особами, які зловживають алкоголем і знаходяться в стану алкогольного сп'яніння. Замість близькості оцінок в позитивно-моральній і діловій сферах, у підході до цілей, завдань і цінностей спільної суспільно корисної діяльності в таких осіб розвивається близькість оцінок у зневажливому ставленні до соціальним нормам, безконтрольність у виборі засобів для задоволення потреб (у тому числі і засобів досягнення алкогольного сп'яніння), втрата моральних, моральних та етичних цінностей. Особлива громадська небезпека в даному випадку полягає в тому, що на грунті пияцтва і алкоголізму нерідко формуються тимчасові корпоративні групи з антисоціально пофарбованої груповою згуртованістю.
Сторінки: 1 2 3 4
