При алкоголізмі відбуваються грубі порушення в самооцінці, яка є одним з найважливіших компонентів системи ціннісних орієнтації людини. Самооцінка хворих алкоголізмом страждає втратою пластичності, гнучкості, адаптивності, вона нерідко неадекватно підвищується (або знижується), при цьому нормативні критерії високої самооцінки перебільшено ігноруються і натомість їх виступають ті самооцінювальні критерії, які панують у згадуваних вище асоціальних, орієнтованих на зловживання алкоголем групах. Часто неадекватно підвищується рівень домагань, розвивається маніпулятивне поведінку, має місце зменшення здатності перебудувати свої відносини у зв'язку з реально обставинами і узгодити особисті домагання з новими, нерідко значно зниженими можливостями. Слід підкреслити, що неадекватна самооцінка у хворих алкоголізмом дуже важко піддається психологічної корекції (Братусь, 1974).
У випадках зловживання алкоголем у людини в стані сп'яніння створюється ілюзорне уявлення і неадекватні переживання з приводу власної всесильності, легкості задоволення бажань, що знайшло своє вираження в народній приказці «п'яному море по коліно». Це ілюзорне уявлення, порівняно легко досягається за допомогою алкоголю, полегшує закріплення шкідливої звички, зміцнює патологічний потяг до алкоголю. Досить велика небезпека закріплення звички у підлітків, для яких проблеми адаптації в силу вікових особливостей є найбільш гострими.
Питання про вплив алкоголю на спрямованість особистості висвітлено в радянській психологічній літературі недостатньо. У той же час відомо, що спрямованість особистості глибоко порушується при алкоголізмі. У хворих на алкоголізм, особливо в стадії ремісії, коли людина після перенесених загострень потрапляє у звичайну соціальну середу (на роботу, сім'ю), зазначаються такі розлади, як псевдоаутичность, замкнутість, труднощі відновлення тісних контактів з тими соціальними групами, в які був вписаний раніше хворий. При алкоголізмі спотворюється весь життєвий шлях людини. Особливо часто це спостерігається в тих випадках, коли згубна звичка глибоко вкоренилася і лікувально-профілактичні заходи не призводять до тривалої перерви між рецидивами захворювання. Порушення спрямованості особистості при алкоголізмі тим більше небезпечні, що саме ця характеристика особистості, як відомо, є системоутворюючим фактором для всієї структури особистості (Ломов, 1984).
На закінчення можна сказати, що в цілому проблема вивчення ціннісних орієнтації на відміну від проблеми спрямованості особистості розроблена більш повно. Однак використання цих теоретичних розробок у галузі прикладної психології і, зокрема, у психоневрології та психологічні аспекти наркології стикається з недостатньою розробленістю конкретних методів дослідження та вимірювання параметрів системи ціннісних орієнтації й спрямованості особистості. В даний час дослідники обмежуються лише застосуванням непрямих методів дослідження, а розробка більш прямих методів вимірювання цих характеристик особистості є завданням майбутнього.
Сторінки: 1 2 3 4
