Нейролептики фенотіазинового ряду - хлорацізін, аміназин - надавали в субтоксических дозах виражене эмбриолетальное дію як у дослідах in vitro (при додаванні препаратів в середовище культивування ембріонів білих щурів), так і in vivo (введення білим щурам з 9-го по 14-й день вагітності). Эмбриолетальные властивості аміназину виражалися у збільшенні загальної постимплантационной загибелі ембріонів, відставанні розвитку, крововиливах і набряках у плодів; в окремих випадках спостерігалися мікро - і гідроцефалія [Скосырева А. М, 1982].
За даними А. П. Камахина (1971), введення білим безпородним мишам всередину 10 мг/кг аміназину в 1-й і 2-й дні вагітності надавало эмбриолетальный ефект, що було показано при культивуванні in vitro ембріонів зі стадії 2 бластомерів до бластоцисти. У подібних умовах хлорацізін навіть у дозі 200 мг/кг не надавав такої дії.
За даними I. Morigoma і співавт. (1978), отриманими в дослідах на білих щурах, введення резерпіну під час вагітності викликало гіпотрофію плода, вади розвитку мозку, нирок, кісток черепа і крововиливи у різні органи.
До теперішнього часу не отримано даних про тератогенний ефект похідного бутирофенону - галоперидолу. При введенні білим щурам відразу ж після запліднення від 2,5 до 10 мг/кг даного препарату у їх потомства не було виявлено ознак дисморфогенеза. На 20-й день вагітності відзначалося лише зменшення розмірів плодів. При введенні галоперидолу після нидации подібний ефект був відсутній. Величина плодів цих тварин на 18-й день розвитку відповідала величині плодів контрольної групи на 10-й день розвитку.
Встановлено, що подібний ефект галоперидолу не пов'язаний з його ембріотоксичну дію, а залежить від затримки нидации заплідненої яйцеклітини в матку. Про це свідчить відсутність відмінностей у постнатальному розвитку потомства у тварин, які отримували і неполучавших галоперидол [Tuchmann-Duplessis Н, 1984].
Є ряд експериментальних досліджень, в яких виявлені порушення поведінки у потомства щурів, що отримували в період вагітності нейролептики. Так, S. Ahlenius і співавт. (1977) встановили порушення навчання у «відкритому полі» у 4 - і 8-тижневих щурят, отриманих від самок, яким у період вагітності вводився пенфлуридол. Пренатальне застосування галоперидолу обумовлювало затримку розвитку деяких вроджених рефлексів у потомства [Barlow S. М, 1982].
Поведінкові порушення, які виявляються у потомства тварин, що отримували в період вагітності нейролептики, обумовлені змінами змісту і зв'язування деяких нейромедіаторів у різних структурах головного мозку. Встановлено, що пренатальне застосування пенфлуридола знижує вміст норадреналіну і серотоніну в різних відділах мозку новонароджених щурят [Ahlenins S. et al., 1973], а у 9-місячних щурят, народжених від самок, які отримували в період вагітності аміназин, виявлено знижене зв'язування норадреналіну в гіпокампі, смугастих тілах і середньому мозку [Tonge S. R., 1973].
Дані експериментальних досліджень підтверджуються клінічними спостереженнями, під час яких також не виявлено тератогенної дії у плодів жінок, які вживали в період вагітності нейролептики. У більшості ретроспективних епідеміологічних досліджень не виявлена кореляція між лікуванням вагітних похідними фенотіазину і рівнем вроджених вад розвитку плода та новонародженого. Виняток становить робота С. Rumeau-Rouquett, С. Goujard, G. Huel (1977), в якій представлені результати проспективних спостережень за 315 жінками і виявлена позитивна кореляція між застосуванням у них нейролептиків (похідних фенотіазину) і виникненням вад у дітей. Проте в даному дослідженні є істотні методичні похибки. В основну групу пацієнток включені 315 жінок, що приймали в I триместрі вагітності не тільки нейролептики, але і інші лікарські препарати. Збільшення частоти каліцтв в основній групі пацієнток могло бути пов'язано як з патологічним процесом в організмі матері, так і з терапією лікарськими препаратами, призначеними паралельно з нейролептиками.
