1. Термінологія та характеристика різних періодів «перехідних років» жінки. До теперішнього часу дані з цього питання остаточно не розроблені і не уніфіковані, а тому вкрай суперечливі. Є ряд термінів, які найбільш часто застосовуються в клініці,- климактерий (клімакс), преклимакс, постклимакс, менопауза.
Терміном «климактерий» (від грец. climakter - щабель сходів) часто позначають період життя жінки після припинення менструацій. Термін «преклимакс»- це період, коли в перебігу менструацій починають з'являтися перебої, «постклимакс» - період, що триває до закінчення життя жінки. «Постклимакс» деякими трактується як старість (senium). Багато зарубіжні автори нерідко уникають застосовувати термін «климактерий», користуючись частіше терміном «менопауза», вкладаючи в його утримання весь комплекс явищ, які спостерігаються в перехідний період життя жінки, включаючи настають менструальні перебої і повне припинення менструацій [Пратт, Гуркстель (J. Pratt, М. Hurxthel) та ін].
Климактерий, за визначенням В. Р. Баранова, є віковою перебудовою вищих вегетативних і гіпоталамічних нервових центрів з подальшим порушенням циклічної гонадотропної діяльності гіпофіза і циклічної діяльності яєчників, з припиненням овуляції і репродуктивної здатності організму. Менопауза є одним із фізіологічних проявів клімаксу.
За визначенням В. Е. Кватера, климактерием слід позначати період між зміною ритму й інтенсивності нормальних менструацій і часом їх остаточного припинення. Менопаузою, за його визначенням,
слід називати період життя жінки, коли менструації остаточно припинилися.
Ми будемо позначати терміном «климактерий» період життя жінки, при якому на тлі відбуваються в організмі вікових інволюційних процесів припиняються репродуктивна (генеративна) і инкреторная (гормональна) функція яєчника з наступним розвитком анатомо-функціональних, соматичних і нервово-психічних реакцій. У відповідності з цим ми, як і більшість, користуємося такою термінологією окремих періодів «перехідних років» життя жінки.
Климактерий (клімактеричний період) - період життя жінки від початку перших помітних явищ порушення менструального циклу (тривалість, інтенсивність, ритм), включаючи стійке припинення менструацій протягом 2 років.
Менопауза (від грецького men - місяць і pausis - припинення) - період, коли менструації, отсутствуя більше 2 років, припиняються остаточно.
Старість (senium)-період старечої інволюції (атрофії) статевих органів, що настає після тривалої відсутності менструацій *.
Терміни «преклимакс» і «постклимакс» слід вилучити з клінічного вжитку. Климактерий як патологічний стан в літературі визначається змістом поняття «клімактеричний симптомокомплекс», «клімактеричний синдром», «клімактеричний невроз».
Клімактеричний синдром розвивається як при порушеному, так і при збереженому менструальному циклі, а також і при виділення естрогенів та співвідношення їх фракцій на рівні репродуктивного віку (Е. А. Какушкина, 3. Д. Савельєва, Л. Р. Лейбсон, О. Н. Савченко, М. Р. Арсеньєва, А. М. Раскін та ін).
Наявність естрогенів при клімактеричному синдромі, а також відсутність різниці в виділення естрогенів у жінок в менопаузі, при наявності та без клімактеричного симптомокомплексу, що дає підставу відмовитися від поширеного погляду розглядати клімактеричний синдром як результат «випадання» естрогенного гормону. Тому термін «явища випадіння» слід вважати неправильним. Деякі пропонують зовсім вилучити його з ужитку.
Термін «клімактеричний невроз» запропоновано В. Р. Барановим. Однак питання, які взаємини клімаксу як певного біологічного життєвого періоду та невротичних проявів, що виникають у цьому періоді, є складним і суперечливим. Правомірно розглядати ці невротичні явища як невроз, який визначається В. П. Павловим як довгостроково протікає хронічний патологічний стан вищої нервової діяльності?
Клімакс приурочується в основному до літньому віку, коли в силу саме вікових особливостей змінюється динаміка нервової діяльності, яка головним чином характеризується як поступово наростаюче ослаблення нервових процесів з подальшим порушенням їх рухливості. З боку нервових процесів у першу чергу «здає» найбільш крихкий гальмівний процес, зокрема у вищих відділах центральної нервової системи страждає активну коркове гальмування (угашение умовних рефлексів, їх запізнювання, диференціювання і особливо умовний гальмо). Поряд з цим дратівливий процес також стає нестійким, лабильным, а згодом, по мірі все більшого ослаблення корковою гальмівної функції, процес збудження набуває інертність, застійність, що вказує на значні зміни коркової рухливості.
Подібні зміни динаміки нервової діяльності не є специфічними тільки для клімактеричного періоду. Однак клімактеричний синдром з його типовими порушеннями діяльності центральної нервової, вегетативної та ендокринної систем сприяє загального ослаблення нервової діяльності - зниження коркового тонусу, осложняющемуся перехідними фазовими явищами (зрівняльна, парадоксальна фази). Цей загальний фон являє сприятливу основу для виникнення, розвитку і фіксації відхилень вищої нервової діяльності, які за зовнішнім проявом при їх утрировке наближаються до патологічного стану, характеризуемому В. П. Павловим як невроз.
Таким чином, клімактеричний синдром слід розглядати як переплетення -«функціональний сплав» - явищ, обумовлених віковими особливостями і наслаивающимися відхиленнями невротичного характеру. Отже, поняття «клімактеричний невроз» складається з двох елементів: клімактеричного синдрому та ускладнення з боку вегетативної нервової діяльності, що протікають по типу неврозу.
Разом з тим клімакс не обов'язково ускладнюється вираженими невротичними явищами. Ця залежність зумовлена індивідуальними особливостями нервової системи.
