Шестирічна Іра, хоча й зростала кілька крихкою, ніколи не доставляла клопоту ні батькам, ні вихователям: чемна, слухняна, роботяща, уживчивая. У шість років вона вже знала букви і сама їх із задоволенням акуратно виписувала. Її часто ставили в приклад іншим дітям. І раптом дівчинка різко змінилася. Іра стала примхливою, дратівливою, неохайним. За обідом вона штовхала сусідів, зганяла суп на скатертину. На заняттях з письма та малювання чертила якісь каракулі, а на зауваження виховательки скорчила гримасу. Вихователька поскаржилася матері. Мати вдома спробувала суворо поговорити з дочкою про її поведінку, але у відповідь на це Іра махнула рукою і скорчила матері гримасу. Оскаженіла такою поведінкою доньки, мати вперше пустила в хід ремінь. Але і це не допомогло. Іра з кожним днем вела себе все гірше, неохайним, дурня, тупала ногою; ні вмовляння, ні покарання не допомагали.
Мати привела її на консультацію до невропатолога, щоб з'ясувати, чому так «розпустилася дівчисько», чи тому, що її раніше тільки хвалили і вона про себе «багато думала», або тому, що образилася на зауваження і покарання, яким раніше не піддавалася. Оглянувши дівчинку, яка робила те розмашисті рухи рукою, то гримаси, лікар заявив матері, що її дочка не «розпустилася» і не «образилася», що ці рухи не прояв капризу або протесту, а що у дівчинки інфекційна хорея, органічне захворювання, викликане ревматичним ураженням мозку, при якому з'являються не залежать від волі дитини, але дуже схожі на довільні рухи і гримаси. Так як ці рухи не тільки схожі на умисні, але й посилюються при конфліктах та заворушеннях (повністю зникаючи під час сну) і супроводжуються дратівливістю і плаксивістю, батьки і вихователі нерідко приймають їх за невроз або навіть просто розбещеність.
Ця помилка загрожує неприємними наслідками. Якщо при істеричному неврозі (як вже неодноразово вказувалося) треба твердо вимагати, щоб дитина припинив свої істеричні витівки, і ні в якому разі не підтримувати їх м'яким ставленням і співчуттям, то при хореї застосування дисциплінарних заходів не тільки марно мучить дитину, але й затягує перебіг хвороби. В цьому випадку потрібно вкласти дитину в ліжко, звільнити від занять і всяких психічних навантажень і провести спеціальне лікування (саліцилати та інші). Чим раніше виявити хорея та розпочато правильне лікування, тим швидше вона пройде.
Встановити, чи хвора дитина хореей, і призначити лікування - справа лікаря-невропатолога; батьки повинні лише пам'ятати, що якщо дитина (частіше дівчатка віком від 5 до 15 років) раптом почав робити безглузді рухи, ставити плями, вихлюпувати суп, гримасувати і т. п., слід відразу ж показати дитину лікарю.
Хорея через пару місяців зазвичай проходить безслідно (іноді викликав її ревматизм може залишити слід у вигляді пороку серця), іноді її напади повторюються, але теж проходять *.
* У деяких жінок, які перенесли в дитинстві хорею, під час вагітності посмикування поновлюються. У цьому випадку вагітність слід перервати.
