Поряд з болем частим симптомом гострого апендициту є блювота. Її спостерігають приблизно у 60-70 % усіх дітей з гострим апендицитом. Блювота у перші години захворювання носить рефлекторний характер. Блювотні маси не містять домішки жовчі і зелені. Блювання не часто-1-2 рази протягом перших годин захворювання. Повторну блювоту і блювоту з домішками жовчі і зелені спостерігають в запущених випадках гострого апендициту при розвитку перитонеальних явищ. Часта блювота з перших годин захворювання, особливо якщо вона супроводжується домішками жовчі, як правило, не є симптомом гострого апендициту. Однак відомі випадки, коли гострий апендицит починається зі блювоти.
Для гострого апендициту характерно підвищення температури в межах 37,5-38 °С. Вище було зазначено, що температурна реакція не може бути абсолютною ознакою гострого апендициту, так як у частини дітей з деструктивною формою гострого апендициту вона може бути нормальною. Вкрай рідко спостерігають гіпертермічний синдром у перші години гострого апендициту, коли температура підвищується до 40 °С і вище. При відсутності інших абсолютних симптомів гострого апендициту така температура більше свідчить про наявність іншого захворювання.
Для огляду черевної порожнини у дитини існують певні правила, за порушення яких
призводить до неправильних висновків. Не можна оглядати дитину, якщо він неспокійний, якщо відсутній контакт між ним і тим, хто обстежує; не можна застосовувати насильство і проводити пальпацію холодними руками.
Одними з найбільш об'єктивних симптомів гострого апендициту є болючість, частіше в правій здухвинній області, і напруга передніх черевних м'язів над точкою болючості при пальпації передньої черевної стінки. Інші симптоми, особливо у дітей раннього віку, є відносними.
У дітей старшого віку при залученні в процес очеревини буває позитивний симптом Щоткіна - Блюмберга: поява більш вираженої хворобливості після різкого відняття руки від передньої черевної стінки після глибокого натискання на неї.
Для з'ясування локалізації болю у дітей можна використовувати й інші симптоми, наприклад визначення болючої точки з допомогою перкусії передньої черевної стінки, починаючи з імовірно безболісних ділянок, поступово переходячи на хворобливі, а потім «плутаючи» дитини, змінюючи місця перкусії та уточнюючи «болить чи не болить».
Можливо і використання власних рук дитини для визначення характеру і локалізації болючої точки. Для цього руки дитину кладуть на передню черевну стінку (праву і ліву клубові області або інші ділянки) і, рівномірно натискаючи на руки дитину, стежать за поведінкою хворого. У деяких випадках можливе використання батьками пальпації черевної стінки дітей. Батькам пояснюють, що потрібно робити і потім стежать за поведінкою дитини і рівнем занурення пальців батьків при пальпації різних відділів черевної стінки, проводячи паралель при цьому з поведінкою дитини.
Обов'язковим методом дослідження при підозрі на гострий апендицит є дослідження через пряму кишку. Воно дозволяє визначити інфільтрат в черевної порожнини, нависання передньої стінки прямої кишки, свідчать про скупчення рідини в черевній порожнині, і хворобливість при направленні пальця, введеного в пряму кишку у бік правої клубової області.
