Велику увагу при діагностиці гострого апендициту у дітей приділяють аналізами крові. Для гострого апендициту характерно підвищення кількості лейкоцитів (лейкоцитоз) до 10-11 тис., хоча відомо, що відсутність лейкоцитозу не є підставою для того, щоб виключити діагноз гострого апендициту. Надзвичайно високі показники кількості лейкоцитів на початку захворювання (20-30 тис.) дуже рідко можна спостерігати при гострому апендициті у першу добу захворювання.
Клінічна картина гострого апендициту залежить від віку дитини і розташування червоподібного відростка, форми апендициту та виниклих ускладнень.
Так, у дітей раннього віку можуть переважати симптоми загального характеру. Зокрема, у них можуть бути повторна блювота, рідкий стілець, висока температура і болючість по всьому животу, але локальне м'язове напруження зберігається.
При ретроцекальном розташуванні червоподібного відростка, коли він знаходиться не в черевній порожнині, а за куполом сліпої кишки, болі можуть локалізуватися в поперековій області, не бути такими гострими в перші години захворювання і довго будуть відсутні симптоми подразнення очеревини. При тазовому розташуванні відростка болі в основному можуть локалізуватися в малому тазу. Характерними ознаками при такій локалізації відростка є хворобливе сечовипускання, болючість над лоном і різка болючість при обстеженні через пряму кишку.
Додатковим симптомом гострого апендициту є різниця зовнішньої температури і температури в прямій кишці. Відомо, що температура в прямій кишці на 1 °С перевищує температуру в пахвовій області. Якщо температура в прямій кишці вище на 2-3°С температури в пахвовій області можна запідозрити наявність запального процесу в черевній порожнині. На локальному підвищенні температури заснована та діагностика гострого апендициту за допомогою тепловізора - приладу, який вловлює різницю температури в різних точках людського тіла.
Клінічна картина гострого апендициту змінюється при приєднанні ускладнень (апендикулярний інфільтрат, апендикулярний абсцес, перитоніт).
