Летальність. Поверхневі опіки дають низьку летальність. Тому доцільно обчислювати летальність в залежності від площі глибоких уражень. Нижче наводяться дані опікового відділення Інституту хірургії ім. А. В. Вишневського.
Наведені дані показують, що прогноз при опікової хвороби визначається насамперед площею глибоких уражень.
Лікування. Перша допомога. Можливо швидше загасити вогонь (щільно огорнути гарячі ділянки ковдрою, предметами одягу тощо). Тліючу одяг облити водою. Ввести під шкіру наркотики, кордіамін, кофеїн, лобелії. Обпалені поверхні закривають сухими стерильними пов'язками, вводять 3000 АЕ протиправцевої сироватки. При пожежах у закритих приміщеннях можливе супутнє отруєння окисом вуглецю. У цих випадках необхідно забезпечити доступ свіжого повітря (інгаляції кисню).
Лікування у періоді опікового шоку. Кожного надходить в стаціонар у стані опікового шоку або з обширними опіками, за яких шок може розвинутися пізніше, поміщають в палату з температурою повітря 22-24°. Контактна зігрівання обпаленої грілками не рекомендується. Обпаленого роздягають і роблять новокаїнову блокаду за А. В. Вишневському: при О. верхньої половини тіла - вагосимпатичну, одно - або двосторонню в залежності від локалізації ураження; при опіках нижньої половини тіла - паранефральну, при локальних О. кінцівки - футлярную (див. новокаїнова Блокада). У разі необхідності новокаїн можна вводити через обпечену поверхню (при свіжих О.), зробивши туалет шкіри на обмеженій ділянці в області ін'єкції. Блокади діють обезболююче і сприяють нормалізації проникності капілярів. Постраждалим вводять внутрішньовенно протягом доби в середньому 3-4 л рідини: 250-500 мл консервованої крові однойменної групи, 500 - 700 мл плазми, 1000-1500 голок поліглюкіну, 300-500 мл 0,1% розчину новокаїну на фізіологічному розчині. При нестачі консервованої крові або плазми їх замінюють частково гетерогенними білковими плазмозамінниками (Б.К-8 та ін). Кількість вливаємо в добу рідини в кожному випадку визначається залежно від віку і тяжкості стану обпаленої, ступеня гемоконцентрації і величини погодинного діурезу, вимір якого обов'язково (здорова доросла людина виділяє в годину 50-60 мл сечі). Вливають рідини краплинно зі швидкістю 30-40 крапель на 1 хв. При різко вираженій олігурії рідину вводять струминно, але не більше 1 л, а потім переходять на краплинне вливання. Масивні струменеві вливання можуть призвести до переповнення малого кола кровообігу, гострій недостатності серця і набряку легенів. Якщо протягом перших діб обпалений виділяє 25 - 30 мл сечі в 1 годину, то це (у поєднанні з іншими даними) свідчить про сприятливому перебігу шоку.
У другу добу хвороби при наявності шоку продовжують трансфузійної терапію згідно з наведеною схемою. Якщо явища шоку слабшають і наростає погодинний діурез, то це дозволяє зменшити (на 1/3 або наполовину) добова кількість рідини, що вводиться. При завзятій олігурії та гіпотонії слід ввести у вену краплинно глюкокортикоїди (гідрокортизон 100-200 мг або преднізолон 30-60 мг на добу). За показаннями призначають внутрішньовенно корглікон (0,5-1 мл 1 - 2 рази на добу) або строфантин К (0,05% розчин 0,5-1 мл 1-2 рази на добу). Обидва ці препарату розчиняють у 20 мл 40% розчину глюкози. Для знеболювання вводять внутрішньовенно 1% розчин промедолу (омнопон) по 1 мл 2-3 рази на добу. Періодично дають зволожений кисень. При повторної блювоти промивають шлунок і періодично відсмоктують шлунковий вміст через постійний зонд. При вираженому шоці обмежують питво через рот, так як це сприяє виникненню блювання. При опіках дихальних шляхів виробляють двосторонню вагосимпатичну блокаду, при набряку дихальних шляхів накладають трахеостому і через канюлю періодично відсмоктують вміст бронхів. У цих хворих необхідно зменшити дози, що вводяться у вену рідин і вливання виробляти тільки краплинно.
