Однак зазначена фізіологічна концепція, яка пояснює механізми розвитку згаданих захворювань, повинна була отримати окреслене клінічне вираження.
Протягом останніх 10 років нами спільно з співробітниками (Т. зв. Копьева, В. А. Дуляпин, О. В. Нестерова, А. Р. Арутюнов) було встановлено, що при зниженні функції симпатичної нервової системи, наприклад, у хворих на деформівний артроз визначаються в залежності від тяжкості перебігу захворювання різні зміни в синовіальній оболонці і епіфізарному хрящі суглоба. Крім того, нам вдалося виявити залежність між різними стадіями захворювання і ступенем зниження адаптаційно-трофічної функції симпатичної нервової системи. Ці відносини простежені за клінічних, рентгенологічних і морфологічних ознак, а також за біохімічними, гистоферментохимическим і цитофотометрическим показниками. Тому можна з упевненістю стверджувати, що зрив адаптаційно-трофічної функції симпатичної нервової системи позначається на перебігу дистрофічного процесу в різних системах забезпечення організму.
До систем забезпечення відносяться серцево-судинна і дихальна системи, органи травлення і руху, видільна та захисна системи. До складу видільної системи входять нирки та їх виводять шляхи, шкіра і легені. Поряд з системами забезпечення ми виділяємо і системи управління, тобто ті, що керують життєдіяльністю організму. До них належать центральна і периферична, в тому числі вегетативна, нервова системи зі своїми симпатичним і парасимпатическими відділами, гіпофіз-надниркова, гіпофіз-тиреоїдна, симпатико-адреналова і імунокомпетентна системи.
Порушення функцій зазначених систем призводять до розвитку різних захворювань, прояви яких залежить від специфічних особливостей тих органів і тканин, де буває зосереджений болючий процес. Зрозуміло, що запальний процес в легенях і суглобах проявляється по-різному, так як ці органи мають різну структуру і функції.
Так, при запаленні легенів, насамперед, страждають загальний стан і дихальна функція, розвивається гіпоксія (недостатнє постачання організму киснем) та збільшується вміст у внутрішньому середовищі організму вуглекислоти. Це, в свою чергу, негативно позначається на обміні речовин, на функції клітин, які найбільш чутливі до кисневого голодування, і в першу чергу клітин кори
головного мозку. Гіпоксія призводить до зниження корковою діяльності і появі таких станів, які заважають людині жити і працювати. Крім того, з'являються ознаки захворювання, які відрізняються від запального процесу, наприклад, у суглобах.
При поліартриті поряд з місцевими змінами в суглобах виникають суттєві зрушення в нейрогуморальної регуляції. Ці зрушення мають свої клінічні прояви: загальну втому, слабкість, головні болі, пітливість, ранкову скутість м'язів, особливо верхнього плечового пояса та кистей, гомілок і стоп, зниження кров'яного тиску, а іноді поява невеликих цяток на шкірі. Поряд з цими загальними змінами місцево, в області ураженого суглоба або суглобів, виникають припухлість, болючість у спокої (особливо при обмацуванні), а також порушення різних функцій кінцівки - її згинання, розгинання, приведення, відведення, кругові та інші рухи.
Відмінності є також дистрофічні ураження міокарда і шлунка, хоча механізм їх розвитку такий, наприклад, як при деформуючому остеоартрозі. Але ці відмінності пов'язані насамперед зі структурою і функцією серця та шлунку.
Порушення живлення м'яза серця призводить до зниження її здатності до скорочень, зменшення кожного серцевого викиду крові, у страждає міокардіодистрофією з'являються задишка, особливо при фізичному навантаженні, болі в області серця, які відрізняються від виникають при стенокардії.
Якщо болі, пов'язані зі спазмом коронарних судин, спостерігаються при стенокардії, можуть бути усунені за допомогою валідолу, сустака або нітрогліцерину, то при міокардіодистрофії зазначені препарати майже не допомагають. Таким хворим корисно вдихати свіже повітря, приймати повітряні ванни, морські або річкові купання, виконувати комплекс лікувальної гімнастики. Ці процедури спрямовані на поліпшення кровопостачання в міокарді, забезпечення його енергетичними і пластичними матеріалами, особливо киснем, а також видалення з нього шлаків, що накопичуються в результаті життєдіяльності клітин міокарда. Тому профілактику та лікування таких хворих доцільно проводити на кліматичних і морських курортах.
