У діагностиці харчової алергії значне місце займають імунологічні лабораторні тести - РДТК, РДБК, РЛЛ,- PACT, особливо якщо дитина надходить із загостренням захворювання, коли КСП і ЭПОТ проводити не можна. Позитивні результати РДТК, РЛЛ корелюють з комплексом інших тестів і підтверджують наявність харчової алергії у 93-80% випадків (табл. 2.14). Слід відзначити високу діагностичну цінність РЛЛ при виявленні гіперчутливості до продуктів повсякденного харчування - яблук, моркви, картоплі, борошна, тобто до тих алергенів, які дають низький відсоток позитивних реакцій при шкірному тестуванні. На жаль, РДТК і РЛЛ часто (у 56-36% випадків) дають псевдонегативний результат. Останній спостерігається зазвичай у випадках, якщо обстеження дитини проводиться відразу після загострення захворювання, або ж на тлі тривалого виключення з раціону харчового алергену (більше 3 місяців), очевидно, внаслідок виснаження сироваткових антитіл.
Таким чином, проведені дослідження вказують на недостатню інформативність при харчовій алергії основних діагностичних аллерготестов, особливо анамнезу та КСП, що знижує її виявлення. Виходячи з цього в діагностиці харчової алергії необхідно паралельне використання декількох тестів з кожним харчовим алергеном і обов'язкове проведення провокаційних проб.
На закінчення наводимо дані комплексного аллергообследования з харчовими алергенами.
Хворий П. К., 6 років, поступив у відділення з діагнозом «бронхіальна астма, інфекційно-алергічна форма», і «ексудативно-катаральний діатез». За анамнезом відзначалася зв'язок загострення астми тільки з застудою. Вказівок на непереносимість харчових продуктів не відзначалося. Проведено алергологічне обстеження з побутовими, епідермальними, пилковими, харчовими та бактеріальними алергенами (лист КАО 2.1). В результаті обстеження виявлено полівалентна маніфест харчова алергія та субклінічна сенсибілізація до алергену домашнього пилу; сенсибілізації до бактеріальних алергенів не встановлено. При цьому при проведенні ЭПОТ одні харчові алергени викликали відповідну реакцію з боку респіраторного тракту (яєчний білок і жовток, гречка, лимон, томати), інші, додатково до респіраторних, викликали симптоми з боку шкіри у вигляді строфулюса (цукор, моркву, яблуко), третім сенсибілізація була субклінічній (картопля, рис).
Даний приклад демонструє, по-перше, псевдонегативний анамнез щодо харчової алергії, і, навпаки, хибнопозитивний - щодо бактеріальної. В результаті цього попередній діагноз був неправильним (діагностована інфекційно-алергічна бронхіальна астма замість атопічної), а основна причина захворювання - харчова алергія - навіть не підозрювали. По-друге, з прикладу видно, що інформативність аллерготестов неоднозначна з різними харчовими алергенами. Це вказує на необхідність використання комплексу тестів, у тому числі провокаційних. Алгоритм етапного специфічної діагностики харчової алергії представлений на рис. 2.8, з якого видно, що наступним етапом після анамнезу є паралельне або вибіркове (в залежності від періоду захворювання) використання елімінаційних дієт або КСП і РПК, або лабораторних тестів. В подальшому незалежно від отриманих результатів показано проведення провокаційних проб, позитивний результат яких підтверджує етіологічну значимість алергену в захворюванні. Негативний результат провокаційної проби при наявності позитивних даних результату будь-яких інших двох тестів свідчить про субклінічній харчової сенсибілізації.
