Післяопераційна пневмонія розвивається як наслідок недостатньої вентиляції легень і застою крові в малому колі кровообігу. Найбільш можлива після важких операцій в черевній порожнині, особливо у осіб похилого віку, ослаблених, при недостатності серцевої діяльності. Профілактика (дихальні вправи, серцеві засоби й т. д.) - див. вище. Лікування - див. Пневмонія.
Післяопераційний (інакше хірургічний) шок, викликаний важкими больовими подразненнями, розвивається в найближчі години або добу після складних травматичних операцій (головним чином в черевній та грудній порожнині), особливо якщо хворий втрачає багато крові.
Нерідко явища шоку виникають ще під час операції і продовжуються або поновлюються в післяопераційний період. У таких випадках доцільно помістити хворого в реанімаційну палату. Профілактика шоку полягає у повноцінному знеболювання під час операції і в зменшенні післяопераційних болів (наркотики, надійна іммобілізація кінцівок після операцій на кістках і суглобах), у застосуванні струменевих і крапельних переливань крові в ході втручання і після нього. Ознаки післяопераційного шоку загалом ті ж, що і всякого травматичного шоку. Ті ж кошти використовуються і для його лікування (див. Шок).
До більш рідкісним ускладнень післяопераційного періоду відносяться: тромбоз і емболія, тетанія, післяопераційний ацидоз. Тромбоз великих вен можливий переважно у хворих похилого віку, викликається уповільненням венозного кровотоку (серцева недостатність, нерухоме положення хворого) при підвищеної згортання крові. Крім розладів, викликаних непрохідністю тромбованої вени, створюється небезпека відриву тромбу і перенесення його в праву половину серця і легеневий стовбур. Профілактика - боротьба з серцево-судинною недостатністю, лікувальна фізкультура на ліжку; при підвищеної згортання крові призначають гепарин або інші антикоагулянти, дозуючи їх з урахуванням показників крові.
Тетанія - напади судом, що нагадують правець,- може виникати після великих втручань на щитовидній залозі (при зобі) у зв'язку з травмою паращитовидних залоз (див.). Необхідно внутрішньовенне вливання 10% розчину хлориду кальцію (10 мл), яке потрібно провести терміново, так як судоми можуть поширитися на м'язи гортані і викликати смерть від асфіксії.
Ацидоз - надмірне підвищення кислотності крові і тканин організму за рахунок накопичення кислих продуктів обміну речовин - молочної, ацетооцтової і інших кислот, ацетону, затримки виділення вуглекислоти через легені, втрати великої кількості лугів з кишковим соком і жовчю. В післяопераційному періоді ацидоз може розвинутися як наслідок дихальної та серцевої недостатності, порушень обміну, спричинених важкою операційною травмою і наркозом, особливо у хворих на цукровий діабет (див. цукровий Діабет), наполегливої блювотою кишковим вмістом («калових блювота») і т. д. Ознаки: слабкість, головний біль, втрата апетиту, потім сонливість, поглиблене, і прискорене дихання, нарешті коматозний стан (див. Кома). Видихуване повітря іноді пахне ацетоном («фруктовий» запах). Лікування: 3-5% розчин гідрокарбонату натрію внутрішньовенно по 5-7 мл на 1 кг ваги тіла, у неважких випадках - гідрокарбонат натрію всередину (10-15 м) або в теплуватою клізмі (250-300 мл води)]. При зневодненні - підшкірне або внутрішньовенне крапельне введення ізотонічного розчину хлориду натрію, при шокових розладах - переливання плазми. Вдихання кисню, серцево-судинні засоби. При діабеті - інсулінотерапія.
