Виникнення того чи іншого почуття пов'язане у цих дітей з сприйняттям конкретного образу, предмета або живої істоти. Найчастіше вони проявляють радість при вигляді улюбленого вчителя, товаришів, рідних. Вони сповнені обурення при вигляді звірств фашистів під час Великої Вітчизняної війни і шумно реагують на епізоди кінофільму, водночас абстрагований розмова про добро і зло, настанови про необхідність хорошої поведінки, незважаючи на ваше обурення, майже не викликають ніяких почуттів. «Що за діти пішли! - досадуете ви.- Бездушні якісь, нічим їх не візьмеш!».
Немає. Це не так. Вони не нечутливі. Але «пройняти» їх лише бесідою, нехай навіть самої яскравої, дуже важко. І важко тому, що склад їх мислення, особливості почуттів такі, що діти ще не здатні зрозуміти всієї сутності абстрактних, абстрактних міркувань. Враховуючи це, потрібно обов'язково поєднувати виховання словом з показом позитивного досвіду поведінки. Згадаймо слова Антона Семеновича Макаренка: «Спробуйте серйозно, щиро, гаряче задатися метою виховати мужньої людини. Адже в такому разі вже не можна буде обмежитися душеспасительными розмовами»*.
Почуття наших учнів молодших класів дуже різноманітні. Радянські психологи П. М. Якобсон, А. М. Бардиан і Н. Ф. Добринін та ін. розрізняють такі види почуттів: інтелектуальні, проявляються у формі допитливості, сумніву, захоплення новими «відкриттями», радості і задоволення при вирішенні складного прикладу і т. п. Естетичні почуття, формуються в процесі виховання любові до рідної природи, до Батьківщини, до її людям. Розвитку цих почуттів сприяє читання книг, розповіді батьків про прекрасне у природі і суспільстві, екскурсії за місто, в ліс, на виставки, в музеї і ін Моральні чи етичні почуття. До них відноситься почуття обов'язку, честі і гідності, товариства, дружби, колективізму й гуманізму. Зупинимося детальніше на розгляді цього виду почуттів, так як вони більше, ніж інші, пов'язані з процесом статевого виховання дітей.
Молодші школярі, будучи дуже вразливими, переживають почуття відповідальності за товаришів, радіють їхнім успіхам і співчуває невдачам, обурюються при прояві несправедливості, прагнуть допомогти тим, хто опинився в біді, але часом роблять це невміло, чинять всупереч вимогам дорослих - батьків, вчителів, старших братів чи сестер. Саме цим пояснюються їх підказки, списування та інші прояви помилкового товариства.
Незважаючи на порівняно великий запас моральних знань, на старання батьків і вчителів, які прагнуть домогтися від дитини втілення цих знань у конкретне поведінку, ці моральні знання нерідко залишаються «нерухомим майном» і зовсім слабко відображаються у вчинках. Особливо це стосується питання про стосунки між дітьми різної статі. Виховання правильного ставлення до протилежної статі повинне починатися дуже рано, ще задовго до надходження дитини в школу. У шкільні роки воно триває й ускладнюється. Виховання гідних, високих відносин між статями, а також благородних почуттів і прагнень і відображають їх вчинків становить основне завдання статевого виховання школярів. Молодший вік - це перша пора організованого навчання і виховання. Пора найдивовижніша, найбільш сприйнятлива до всього, сама готова не тільки пізнати, але і відразу ж відповісти на це знання. У цьому віці найбільш доступною дітям формою їх відносин є, безсумнівно, товариство.
* А. С. Макаренко. Твори. Учпедгиз, М., 1946, стор 42.
