Мікродози синтетичних гестагенів надають сприятливий вплив на перебіг хронічних запальних захворювань придатків матки, частота прояву яких під час прийому міні-пілей знижується в 3 рази.
Міні-пили показані жінкам з екстрагенітальною патологією (захворювання серцево-судинної системи, печінки, варикозне розширення вен, схильність до тромбофлебіту і т. д.), що є прямим протипоказанням до застосування естроген-гестагенних контрацептивних препаратів.
Контрацепцію за допомогою мікродоз синтетичних гестагенів можна рекомендувати жінкам із захворюваннями шийки матки (ендоцервіцит, ерозія шийки матки), хронічними запальними захворюваннями придатків матки у період лікування основного захворювання. Міні-пили слід призначати хворим, у яких спостерігаються овуляторні болі, альгоменорея і передменструальний синдром.
Найбільш часте ускладнення при застосуванні міні-пілей - поява міжменструальних кров'янистих виділень - може бути усунено шляхом додаткового призначення естрогенів (этинил-естрадіол по 20 - 30 мкг/добу) протягом 2-4 днів.
Тривалість безперервного застосування мікродоз синтетичних гестагенів, як і інших видів гормональної контрацепції, не повинна перевищувати 1 - 11 /2 років.
Дані, отримані А. Р. Хомасуридзе і Н. С. Трутко, мають велике практичне значення для профілактики порушень функції репродуктивної системи у дітородному віці, а отже, профілактики патологічного перебігу клімаксу.
Дуже важливі також дані про перевагу призначення малих доз гормональних препаратів. На підставі наведених даних можна зробити висновок про те, що оральні контрацептиви є одним із ефективних методів профілактики послеабортных ускладнень, які в подальшому можуть ускладнити перебіг клімактеричного періоду.
Внутрішньоматкова контрацепція також є методом профілактики послеабортных ускладнень, які в подальшому ускладнюють перебіг клімактеричного періоду. Однак цей вид контрацепції протипоказаний перед першою вагітністю, при захворюваннях матки (ендометрит та ін), але разом з тим може бути використаний для профілактики утворення синехій.
Заходи щодо профілактики післяпологових ускладнень повинні проводитися ще до вагітності. Це лікування кольпітів, вульвовагинитов, ендометритів, запальних захворювань придатків матки. Лікування цих захворювань є профілактикою невиношування вагітності, слабкість пологової діяльності, розривів стінок піхви і шийки матки. Ця патологія має привертати увагу лікаря також і в зв'язку з тим, що в клімактеричному періоді зазначені захворювання можуть призвести до опущення або випадання стінок піхви і матки, виникнення «ерозій» шийки матки, виразкових кольпітів, важко піддаються лікуванню.
Важливо також звернути увагу на нейроендокринні післяпологові ускладнення, що виникають внаслідок маткових кровотеч та септичних ускладнень. Синдром полікістозних яєчників та інші нейроендокринні порушення, що виникли в дітородному віці, в клімактеричному періоді можуть зумовити нетипове, важкий перебіг клімактеричного синдрому та іншу патологію. Своєчасне патогенетичне лікування цих порушень з'явиться заходом профілактики поєднаної форми патологічного клімаксу, у клініці якого переважають нейроендокринні порушення.
