Одна з шефів - Світлана Н., дізнавшись про Людей, ре» шила перевиховати її незвичайним способом, як їй здавалося, найбільш дієвим. Ніяких зауважень, ніяких моралей, жодного словесного впливу! Світлана обрала іншого-вплив наочне. Все те, що говорилося раніше в цьому колективу про красу, Світлана вирішила показати Людей до життя. Вона запрошувала дівчинку до себе додому, де завжди було затишно, просто, легко і молодим, і літнім. Вона брала її з собою на молодіжні вечори в клуб заводу... І, нарешті, запросила в театр. Люда, як завжди, з радістю погодилася, Вона тяглася до Світлани всім єством, і це прагнення було спочатку якимось неусвідомленим - просто їй добре було зі Свєтою, цікаво. Світлана прийшла до Людей не одна. Поруч з нею стояв високий, стрункий, дуже вродливий юнак. Світлана познайомила їх. Анатолій, її друг, одразу заволодів увагою Люди. Вона вся якось підтяглася, взявши руки в боки і... навіть кокетливо стала дивитися на Анатолія. Але той був непроникний. У відповідь на Людины кокетливі кривляння, смішно зморщився і став розповідати про кумедні пригоди героя якийсь прочитаної книги. Юнак був зовсім не таким, яких звикла бачити Люда: її вражала його ввічливість - він дбайливо допоміг їй і Світлані зняти пальто, віддав їх у гардероб, займав розмовами у фойє театру, а потім, пропустивши вперед, запросив у глядацький зал.
«...Цікавий який,- думала Люда.- І щастить же людям, а скромний-то який. Може, прикидається? Може, це тільки при людях він такий, а взагалі.., як і всі?».
Ці думки не давали спокою дівчинці, вперше зіткнулася з чимось новим і не властивим їй... Вона мимоволі порівнювала Анатолія з усіма тими, кого довелося зустріти і дізнатися занадто близько. Їй хотілося знайти хоч який-небудь недолік у цьому стрункому, красивому, скромну людину. Їй хотілося розвінчати його ідеальну вихованість і викрити... «Знаємо ми вас,- думала Люду,- всі ви гарні». Вона зло подивилась у бік Анатолія, «А при нагоді...».
Світло в залі згасло... Зайнята своїми думками, Люда напружено дивилася в темряві за Світланою і Анатолієм... Вона чекала чогось... «А раптом?»... Адже тепер темно... Вона вже не бачила того, що відбувалося на сцені, вона жадібно, до болю в очах, придивлялася... «А раптом?» Їй все здавалося, що в темряві юнак візьме руку Світлани... Але... нічого подібного! Анатолій навіть не торкнувся стільця, на якому сиділа дівчина.
Люда згадала, як колись в кіно сидить поруч з нею Славка з сусіднього двору хапав її за руку, то за ногу. «Так не заважай ти,- шепотіла вона,- не даєш фільм дивитися!» «А ти подивись, подивись-но,- гаряче шепотів їй прямо у вухо Славка і показав на цілуються в темряві хлопця і дівчину.- Здорово, а!».
Згадавши це, Люда задумалася. «А чому все-таки Анатолій не такий? Не такий, як всі? Таких ні я, ні моя мати не бачили. Може, прикидається?». І ще пильніше стала спостерігати. Але нічого незвичайного так і не відбулося. Незвичайним було все виключно шляхетну поведінку Анатолія. Він весь вечір був виключно уважним, так висловилася сама Люда. Він приніс з буфету цукерок і розділив їх між Людою та Світланою. Він допоміг їм одягтися, займав смішними розповідями. А потім... проводили Люду додому. Вона довго лежала в темряві з широко відкритими очима і думала: «Ось які бувають хлопці. А я ще такого не бачила! Везе ж людям! І молодий зовсім. Прямо закохатися можна. Тільки він на мене і дивитися-то не захотів, адже я йому очі состроила, а він у відповідь ніс сморщил, ніби сміявся наді мною. От якщо б мені такого друга! Щаслива наша Світлана».
Так і заснула. І навіть уві сні бачила, що йде поруч з Анатолієм, красива, струнка, сувора. Він намагається її поцілувати, а вона, зупиняючи його, каже: «Що це ти, Толя, дивись, я ображуся».
Враження ці виявилися настільки сильними, що дівчинка стала різко змінюватися. Вона не хотіла зустрічатися ні з одним зі своїх старих «дружків», що гріха таїти, навіть фізично близьких раніше. Вона дивувала навіть мати, яку не лякало раннє прилучення дочки до аморальної поведінки. Люда, в якій, як і у всякій людині, було хороше, навіть багато хорошого, але його не так просто розглянути, нова Люду, стала по-іншому дивитися на світ.
Так, приклад доброго, чистого відносини між дівчиною і хлопцем сильно вплинув на дівчинку-підлітка, у якого ще не встигло досить закріпитися все мерзенне, вульгарне. Так, підліткові властива вразливість, яскравість уяви та переживання вчасно допомогли перемогти погане початок.
