Майже вся наполеонівська армія перетворилася у величезну «ходячу інфекцію», всюди сіє заразу. Французький лікар Роос свідчить, що у французів усюди, у всіх частинах лютував «військовий тиф» і «військова чума», забирали масу жертв (рис. 6.).
Приблизно теж говорить і інший французький лікар - де ла Фліз. Він пише, що «занесений нашими солдатами тиф заражав місцевих обивателів. . .» 2 Від місцевих жителів тимчасово окупованій території епідемічні хвороби, природно, переносилися й у російську армію.
Велику небезпеку являли військовополонені французи, серед яких було багато хворих. «Полонені, розсіяні по всій Росії, заносять всюди заразу. ..»3
Небезпечним джерелом інфекції були гнилі трупи коней і людей, розкидані по всій території, де відбувалися запеклі бої.
Боротьба з епідеміями посилено велася досить успішно, незважаючи на те, що не була відома етіологія заразних захворювань. В першу чергу зверталася особлива увага на максимально можливе в умовах війни дотримання особистої гігієни. Вівся відбір абсолютно здорових солдатів в маршові батальйони і ескадрони. Здійснювалася ізоляція і лікування хворих, карантинізація стикалися з ними. Нарешті, приймалися рішучі заходи по ліквідації джерел інфекції.
За «Правилами на відправлених в похід з Петербурга знову сформованих батальйонів і ескадронів» вимагалося: відбирати абсолютно здорових солдатів, слабких брати заборонялося (§ 2);
щодня в роті, ескадроні оглядати у людей ноги, немає чи ознобленных або потертих. «Для цього кожен день сушити взуття і після нічлігів надягати сухі обгорнення» (§ 22).
«Правила» погрожували суворим стягненням за «спад, виснаження людей і за велику кількість хворих».4
Заразні хворі з полків направлялися безпосередньо в головні тимчасові госпіталі, минаючи розвізні і рухливі, або в спеціальні лікарні для причепливі хвороб».
Лікування цих хворих в російських госпіталях проводилося з урахуванням тяжкості захворювання, складання хворих, найвіддаленіших і найближчих причин і стану органів, в яких здебільшого відбувалися незвичайні явища...»5 Інакше кажучи, дотримувався індивідуальний підхід при лікуванні хворих, вже тоді враховувалися особливості хворого і характер хвороби.
Речі заразного хворого або знищувалися, якщо не представляли цінності, або дезинфицировались, якщо вони були цінними.6
Особливу увагу було приділено профілактиці заразних хвороб у вищих навчальних закладах. З цією метою у січні 1813 р. були розроблені три настанови: Медичної ради міністерства народної освіти,7 медичного факультету Московського університету 8 і медичного факультету Дерптського університету. 9
Загальною основою всіх трьох настанов є:
1. Визнання наявності заразного початку, небезпечного при безпосередньому зіткненні з хворими та їхніми речами і необхідності ізоляції хворих.
2. Необхідність утримання хворого в чистоті в кімнаті з чистим, теплим і сухим повітрям, а також негайної прибирання вивержень хворого.
3. Вживання здорової і поживної їжі.
4. Визнання необхідності підтримання бадьорості, веселощів і присутності духу.
Багато з цих заходів, як правило, застосовувалися в практичної життя.
* * *
2.Де ла Фліз. Похід Наполеона в Росію в 1812 р. М., 1912.
3. З листа Волкової-Ланской. У книзі Ст. Ст. Каллаша «Дванадцятий рік у спогадах і листуванні сучасників». М., 1912, стор 278.
4. В. О. Заглухинский, В. П. Колосов, В. В. Фомін. Організація і робота військово-медичної служби російської армії у Вітчизняну кампанію 1812 р. М., 1912, стор 107.
5. Я. Говорів. Теорія і спосіб лікування нервової повальної гарячки, з додаванням думки про заразливих хворобах. СПб., 1812.
6 Ст. Ст. 3аглухинский, В. П. Колосов, В. В. Фомін. Організація і робота військово-медичної служби російської армії у Вітчизняну кампанію 1812 р. М., 1912, стор 120.
7. ЦГИАЛ, ф. 1294, оп. 1/941, 1813, св. 55 VI, лл. 60-64 і про.
8. «Коротке накреслення найпростіших способів убезпечити себе від заразливих хвороб». М., 1813.
9. «Про заразливих хворобах, повально свирепствующих нині в деяких країнах Російської держави (1913 р.)». Дерпт.- ЦГИАЛ, ф. 1294, оп. 1/941, 1913, св. 55 I, л. 27 і про.
