Даний розділ присвячений неврозів у дошкільників, тому ми не торкалися в ньому питань попередження і усунення тих нервових проявів, які характерні для шкільного періоду. Однак деяких питань впливу на нервову систему навчання в школі, нам здається, тут необхідно торкнутися, так як батькам і вихователям старших дошкільнят треба підготувати своїх дітей до наступаючого важливої у їх житті етапу.
Наскільки він відповідає і в нервово-психічному відношенні важкий для дітей, свідчить хоча б той факт, що серед первинно приводяться до нас на психопрофилактический прийом дітей з різними нервовими порушеннями діти у віці від 7 до 10 років складають 40%. Така підвищена нервово-психічна травматизація саме на початку шкільного життя не випадкова.
При вступі дитини до школи змінюється весь уклад його життя, ламається, як ми говоримо фізіологічним мовою, звичний стереотип поведінки. На плечі дитини вперше лягають серйозні обов'язки, його «суспільна цінність» в основному починає визначатися тим, як він з ними справляється, як оцінюються її шкільні успіхи.
Якщо до цього дорослі вимагали від дошкільника в першу чергу лише дотримання елементарних правил поведінки, надавали йому можливість займатися і захоплюватися, чим він хоче, стежачи лише за тим, щоб ці заняття не приносили шкоди дитині або надмірного занепокоєння оточуючим, то від школяра педагог вимагає цілеспрямованої уваги і праці, виконання певних дії, освоєння певних знань і навичок у встановлений для цього час. Ігрова діяльність, тобто діяльність, здійснювана в першу чергу заради самого процесу, змінюється трудової, тобто діяльністю заради результату.
Змінюються і відносини з товаришами. Якщо до цього інші діти для дитини були як би випадковими сусідами, з якими він міг залежно від своїх симпатій спілкуватися, чи не спілкуватися, тег зараз це товаришами по загальному праці, пред'являють до неї свої вимоги у спільній роботі, в боротьбі за честь їх класу, допомагають йому і вимагають від нього допомоги.
У попередній главі, присвяченій контакту між сім'єю та дитячим садом, ми вже говорили про те, як важливо використовувати внутрішню готовність дошкільника до початку шкільного життя і втілити її в реальну підготовку до цієї події. Там же говорилося, що ця завчасна підготовка повинна йти як по лінії придбання дитиною відповідних знань, так і по лінії виховної підготовки до дотримання шкільного режиму.
Як вже зазначалося, на початку шкільного життя найбільш тяжким (особливо для дітей із збудливим типом нервової системи) є необхідність гальмувати прояв своєї активності під час уроку. Тому так важливо дати першокласникам (та й не тільки їм) можливість розрядити свою енергію під час змін. На жаль, борючись за дотримання «порядку», педагоги, на наш погляд, надмірно обмежують рухливість і активність дітей на перервах. Безперервні зауваження та окрики: «Не бігай!», «Не шуми!» і т. п., з одного боку, не даючи дитині можливості «розрядитися» під час зміни, викликають неспокійна поведінка і відволікання на уроках, а з іншого - привчають дітей до розпущеності і непослуху, створюючи звичку до зауважень, на які дитина перестає реагувати.
Забороняти або обмежувати свободу дитини можна лише тоді, коли це абсолютно необхідно, і за умови, що педагог має час і можливість домогтися неухильного виконання вказівки. На запитання батьків або педагогів, що ж потрібно забороняти дітям, я зазвичай кажу, що в принципі треба забороняти (і забороняти категорично) лише ті вчинки, за які дорослі залучаються до громадської, адміністративної або судової відповідальності. Раз ми не залучаємо до відповідальності дорослого, розмахує на ходу портфелем, не з'їла свій сніданок або розмовляє під час обіду, ми не повинні карати за це і дітей. При необхідності м'яко, у порядку ради, а не наказу можна попросити дитину не робити цього. Але якщо дитина втече з уроку, стукне по голові товариша або візьме чужі гроші - цього не можна прощати; він повинен відповісти за свій вчинок, як відповів би за подібні дії і дорослий. При такому підході дитина розуміє справедливість і законність вимог (а також покарання за їх невиконання) і звикає утримуватися від таких вчинків, які нетерпимі в нашому суспільстві.
