Одним з джерел всіляких забобонів є сновидіння. Обивательські і забобонні уявлення про сновидіннях, на жаль, до цих пір широко поширені серед населення всієї земної кулі.
Сновидіння - психологічний джерело деяких форм спіритуалізму і містицизму.
Ще Ф. Енгельс вказував на сновидіння як на одне з джерел первісного анімізму.
Прогрес наукових знань про сновидіннях і поширення їх поступово витіснять неосвічені й містичні уявлення.
Ми спробували викласти систему наших фізіологічних уявлень про сновидіннях на основі сучасної фізіології та патології вищої нервової діяльності, створеної Іваном Петровичем Павловим і його школою.
Чи існують які-небудь наукові передумови для фізіологічного розуміння сновидінь в працях наших вітчизняних фізіологів, які займалися дослідженням діяльності головного мозку? Вони існують. Ці передумови ми знаходимо у висловлюваннях В. М. Сеченова, В. П. Павлова, А. Ф. Самойлова, В. М. Бехтерева та ін Керівною ідеєю нашої вітчизняної фізіології в цьому відношенні було пов'язати сновидіння з діяльністю головного мозку під час сну і перехідних станів. Це положення є основним у нашій роботі.
І в даний час ряд фізіологів і клініцистів в СРСР і за кордоном намагається знайти фізіологічні підходи до розв'язання цього складного і важкого питання. В СРСР протягом останніх років вийшло кілька науково-популярних робіт (П. К. Анохін, Е. А. Hasratyan, С. В. Гальперін, А. С. Чистович, Л. Л. Васильєв,
Ф. П. Майоров, В. М. Касьянов, 3. Косенко та ін), в яких робилися спроби дати фізіологічне пояснення сновидінь.
Наша лабораторія (Лабораторія фізіології і патології вищої нервової діяльності Інституту фізіології ім. І. П. Павлова) протягом ряду років займалася систематичним дослідженням проблеми сну і перехідних станів у людей в нормі та патології. Був опублікований великий і новий науковий матеріал, що відноситься до динаміки різних форм і фаз сну у людини. Наші експериментальні дослідження проводилися у трьох таких напрямках:
1) дослідження трьох основних видів сну: природного (денного та нічного), гіпнотичного і наркотичного;
2) зіставлення динаміки природного, нормального, сну з динамікою різних форм патологічного (нарколептического, істеричного «летаргічного» сну та ін);
3) порівняльно-фізіологічне дослідження онтогенетичної еволюції процесу сну за віком (починаючи від немовлят і закінчуючи глибокими людьми похилого віку).
Цілком природно, що при проведенні такої роботи ми повинні були, отже, мати справу зі сновидіннями і як з істотною стороною процесу сну, і як з неминучим об'єктом наших досліджень. Навіть при прагненні залишатися на позиції об'єктивного, фізіологічного вивчення процесу сну як такого ми не могли б з метою більш правильної оцінки отриманих результатів ігнорувати сновидіння у людини. Може бути сон без сновидінь, але не може бути сновидінь без сну. Сновидіння повинне вважати вірною ознакою сну.
Але що ж таке сновидіння? Яка їхня сутність? Чи В змозі ми проникнути в нервові механізми сновидінь і встановити які-небудь закономірності?
Такий стоїть перед нами комплекс питань. Предмет дослідження досить складний. Сновидіння - найбільш заплутана і незрозуміла частина нашої психічної, розумової діяльності. Недарма деякі вчені минулого століття прирівнювали сновидіння до «тимчасового божевілля», а Каллен (Cullen) е XVIII столітті вважав сновидіння «аналогічними маренні». Ці дивні визначення (як буде видно з подальшого викладу) мають певний сенс. Дійсно, у сновидіннях ми спостерігаємо самі безпардонні порушення законів причинності, простору, часу, моралі і пристойності, встановлених вихованням і соціальними відносинами, і т. п.
З приводу сновидінь існує велика й різноманітна література, написана людьми самих різних спеціальностей. У цій літературі від стародавніх віків до нашого часу є багато цінного, але і не менше помилок. Ми даємо виклад наших уявлень без історії питання, без огляду та критики літератури.
У змісті сновидінь часто порушуються уявлення про причинність, але самі сновидіння підпорядковані цього основного закону, як всі явища світу. Причинний аналіз сновидінь - одна з методологічних передумов нашої роботи.
Іншою методологічною передумовою є еволюційно-фізіологічний підхід до проблеми, тобто поєднання еволюційного принципу з методом фізіологічного аналізу на основі експериментальних і клініко-фізіологічних даних павлівської школи.
Природно, що ми виходили з визнання реальності нашого суб'єктивного світу, вважаючи вельми важливим завданням фізіологічної науки пізнання цього суб'єктивного світу. Сновидіння - найбільш хаотичний прояв суб'єктивного світу людини. У нашому викладі ми будемо дотримуватися принципу єдності фізіології і психології.
У свій час І. П. Павлов формулював як один з основних методологічних принципів фізіології «принцип структурності», тобто необхідність для фізіолога постійно пов'язувати вивчаються їм функції головного мозку з конкретними матеріальними структурами мозку. При фізіологічному аналізі сновидінь це важливе положення необхідно мати на увазі. Такі основні методологічні передумови нашої роботи, що виходять з філософії діалектичного матеріалізму.
При дослідженні вищої нервової діяльності людини, крім реєстрації умовних і безумовних рефлексів, істотно важливо також враховувати словесний звіт випробовуваних щодо цих рефлексів. Проведені таким способом в нашій та інших лабораторіях досліди показали важливе значення «синтезу суб'єктивного і об'єктивного» (з І. П. Павлову) для більш глибокого розуміння закономірностей вищої нервової діяльності людини.
І. П. Павлов прагнув зрозуміти власну психічну діяльність на основі даних створеної ним фізіології вищої нервової діяльності. Він говорив: «принаймні я, дивлячись на ці досліди, багато чого усвідомив себе в собі і в інших» (Полн. собр. праць, т. III, 1949, стор 390).
І. П. Павлов мав намір дати фізіологічний опис і фізіологічний аналіз власних сновидінь.
Наш фактичний матеріал складається: 1) з даних лабораторних експериментів з вивчення сну і сновидінь, 2) з клінічних спостережень і 3) з життєвих спостережень і власних сновидінь. Весь цей матеріал був зібраний нами протягом кількох років.
Викладена тут система уявлень про фізіологічну сутності і нервових механізмах сновидінь є плід багаторічних спостережень і роздумів фізіолога, який присвятив себе дослідженню діяльності головного мозку.
При викладі наших поглядів нам доведеться звертатися до психологічного опису фактів і їх фізіологічного аналізу на основі експериментальних і клінічних даних павлівської школи. Ми будемо прагнути до того, щоб дати не тільки фізіологічне пояснення фактам, але і по можливості зробити фізіологічні висновки.
