При розгляді водного обміну у огрядних хворих слід особливу увагу приділити взаємозв'язку водного і жирового обміну. Як вже згадувалося, жирова тканина при ожирінні може досягати 35-50% маси тіла і навіть більше. Нейтральний жир, тобто тригліцериди, складають основну масу жиру підшкірної жирової клітковини, і в ній міститься також невелика кількість води - в середньому 30%. У огрядних хворих, як свідчать дані ряду авторів, води може бути менше, а саме 13,2% [Медведєва Н. Б., 1938], 14-17,3% [Morse, Soeldner, 1963]. У тканинах, позбавлених жиру, кількість рідини досягає 60-75%. Отже, накопичуючи жир, організм хворого ожирінням набуває тканини, бідні водою. Цим пояснюється на перший погляд парадоксальна зворотна залежність між загальною кількістю рідини і масою тіла хворого [Єгоров М. Н., Левитський Л. М., 1964; Керпель-Фроніус Е.., 1964; Pawan, 1960; Drenick, 1964; Debry, 1966; Tremolieres, 1969, і ін]. Так, згідно з даними Pawan (1960), загальна кількість води у людей без ожиріння становить 58-66%, а в гладких хворих - 25-58% маси тіла.
Ряд авторів підкреслює, що навіть при набряках у хворих ожирінням зберігається низький вміст води в організмі в порівнянні з виснаженими людьми [Керпель-Фроніус Е.., 1964; Steele et al., 1950]. Однак не можна не згадати роботи, де повідомляється про різке збільшення загальної кількості води в організмі при надзвичайно великій масі тіла перевищує нормальну на 100% [Gunderson, Shen, 1966]. Кількість жиру і води в тілі людини обернено пропорційно, але кількість води у відсотках у огрядних хворих визначати не можна, оскільки відношення води до загальної маси тіла при ожирінні буде тим нижче, чим більше маса. Це підтверджується як спостереженнями різних авторів [Єгоров М. Н., Левитський Л. М., 1964; Керпель-Фроніус Е.., 1964; Debry, 1966], так і нашими даними [Попова Ю. П., 1971; Беюл Е. А., Попова Ю. П., 1971] (табл. 16).
Загальна кількість рідини в організмі можна найбільш точно визначити методом з використанням тритієвої води, запропонованим у 1947 р. Раси з співавт. Цей метод знайшов широке застосування в медичній практиці [Реentice et al., 1952; Richmond, Langham, 1962; Cremer, Toussaint, 1964; Butter, Langer, 1965; Danick, 1966; Gerehardt, Feine, 1967; Биттнерова Т., Рат P., Машек П., 1967; Попова Ю. П., 1971; Лапшин В. П., 1983].
Більш точну інформацію про гідратації можна отримати при визначенні абсолютного вмісту води в організмі. Припустимо також розрахунок процентного відношення цієї величини до теоретичної ідеальної маси хворого.
При невеликому ожирінні (I, а в ряді випадків і II ступінь) абсолютний вміст рідини в організмі наближався до норми.
Ми встановили статистично достовірне збільшення абсолютної кількості води в організмі всіх обстежених хворих ожирінням по відношенню до контрольної групи [Беюл Е. А., Попова Ю. П., 1971]. Загальна кількість води у огрядних жінок становило 58,19+2,1 л при нормі 31,1+2,31 л (р<0,001), у чоловіків - 72,45+5,94 л при нормі 46,05±1,82 (р <0,01). Виразно виявлялася пряма залежність між наростанням ожиріння і збільшенням загальної кількості води.
У окремих хворих з дуже великою масою тіла (110-160 кг) загальна кількість води різко перевищувало середні показники відповідної групи, складаючи 75-85 л і навіть в одному випадку 112 л.
Кількість води в організмі корелює з давністю хвороби і віком хворих. Особливо чітко виявлялася ця залежність у жінок. Якщо середня кількість загальної води в тілі огрядних жінок молодше 40 років складала 53,9+2,5 л, то після 40 років воно збільшувалося до 62,2+2,7 л (р<0,02). Якщо ожиріння виникало у жінок в зрілому віці, то кількість загальної води не перевищувала 52,0±2,7 л, а у хворих в дитячі роки воно становило 62,2+2,8 л (р<0,01). Кількість рідини в організмі збільшувалася при ожирінні, ускладненому атеросклерозом, гіпертонічною хворобою.
При розрахунку процентного відношення загальної кількості води в організмі огрядних хворих до ідеальної маси тіла, теоретично розрахованої за допомогою номограм, отримані ті ж результати. У всіх хворих це відношення перевищувало таке у людей з нормальною масою тіла. У чоловіків, які страждають ожирінням, це відношення складало від 75 до 136,6%, а у жінок - від 64 до 152% (у контрольній групі відповідно 68,25+2,88 і 60,6+0,84%).
