Про термін «Безплідний шлюб». Безпліддя продовжує залишатися актуальною проблемою гінекології. Останнім часом як у нашій країні, так і за кордоном у ряді робіт з питання діагностики та лікування безпліддя чоловіки і жінки термін «безплідний шлюб» розглядається приблизно з одних позицій. Palmer (1950), Р. С. Сімонішвілі, Т. В. Цверава (1959) і Е. П. Майзель (1965) повідомляють, що приблизно в 90% випадків вагітність настає протягом перших 2 років подружнього життя. У той же час, за даними цих авторів, в перші 6 місяців вагітніють до 60-80% жінок. Мабуть, вже немає суперечності в тому, що шлюб слід вважати марним, якщо після двох років подружнього життя без застосування контрацептивів вагітності не наступає.
Виникає питання: чи не слід вважати шлюб безплідним вже після 6 місяців «стерильною» подружнього життя? Окремі дослідники (Sirbu, 1959, та ін.) висувають припущення про облік первинно неплідних шлюбів після року подружжя.
Шлюб може вважатися «стерильним» після 2 років спільного життя, але це не означає, що подружжя не можна обстежити вже через 6-12 місяців після вступу в шлюб. Ми солідарні з думкою ряду перерахованих авторів і вважаємо, що якщо з анамнезу і при бімануальному дослідженні у жінки (при первинному і вторинному безплідді) патологічних змін не визначається, а шлюб протягом року залишається безплідним, то бажано провести дослідження сперми чоловіка. Патологія еякуляту важко піддається лікуванню і раннє її виявлення має велике значення. Якщо ж у чоловіка визначається нормоспермия, то треба обстежити жінку (прохідність маткових труб, гормональну функцію яєчників і т. д.). При виявленні патологій призначається відповідна терапія. Таким чином, вже до 2 років у ряді випадків можна точно довести, що даний шлюб є безплідним. В цьому відношенні бувають неправильними відповіді лікарів молодим жінкам, які бажають мати дітей на першому році подружнього життя, коли без спеціальних досліджень пропонується «не поспішати», «спокійно почекати ще 1-2 роки» поки безпліддя буде точно встановлено. У таких випадках слід лікувати не безпліддя. Самостійного такого діагнозу не існує, так як це лише симптомом ряду захворювань. Необхідно проводити терапію виявлених запальних процесів, дисфункції яєчників та інших патологічних відхилень.
Говорячи про плодючості і безпліддя, необхідно торкнутися деяких термінів. В. Ф. Жорданиа (1960) пропонує розрізняти абсолютну плодючість (кількість всіх вагітностей, які були у жінки протягом життя) і відносну (лише мали місце пологи). Певне практичне значення має термін «етапна плодючість», коли розглядається число вагітностей протягом 3 років. За даними В. Ф. Жорданиа (1960), за цей період у більшості жінок вагітність настає (без застосування контрацептивів) 1-2 рази у вагітних і 2-4 рази у випадках переривання вагітності.
Розрізняють первинне безпліддя, коли вагітності взагалі не було, і вторинну, коли після попередньої однієї або декількох вагітностей (аборти, пологи та ін) в наступні роки вони не наступають.
Крім перерахованих категорій, існує поняття про абсолютну безплідність. При цьому патологічні процеси в організмі чоловіка або жінки, будучи незворотними, повністю виключають усяку можливість зачаття. Під неабсолютності, або відносним безпліддям мається на увазі такий стан, коли причини його можуть бути усунені в тій чи іншій мірі. Ми говоримо про відносному безплідності в шлюбі, коли причину патології встановити ще не вдалося. У міру появи нових теорій причинності, а також методик її виявлення відсоток шлюбів з так званим відносним безпліддям повинен постійно знижуватися.
