Найбільш чіткі уявлення про захворюваності спортсменів і її структурі можна скласти на підставі солідних робіт Л. Н. Батхина (1972, 1975), і Р. Д. Дибнер (1980). Проведене ними вивчення стану здоров'я 10 000 спортсменів Ленінградської області показало, що рівень загальної захворюваності у спортсменів в 2-3 рази нижче, ніж у населення в цілому, і складає на 1000 обстежених 362,9. Виявилося також, що серед спортсменів найвищий рівень захворюваності (389,8) виявлено у 13-15-річному віці, потім цей рівень знижується і в віці старше 30 років становить 293,3 на 1000. Що ж стосується захворюваності населення, то вона з віком збільшується, досягаючи у віковій групі 20-29 років 1336,8, а старше 30 років - 1538,1 на 1000.
Зниження рівня захворюваності з віком у спортсменів автори справедливо пояснюють відсівом частини осіб із захворюваннями, що перешкоджають занять спортом, а також оздоровчим впливом раціональних занять спортом. Цими ж причинами слід пояснити і той факт, що з підвищенням спортивної кваліфікації загальна захворюваність знижується (юнацькі розряди - 379,3; I розряд - 372,6; майстри спорту - 300 на 1000 осіб).
Відомі відмінності між захворюваністю спортсменів і населення в цілому є відносно підлоги. Якщо дані по захворюваності ідентичні в обох групах в дитячому та юнацькому віці (дещо частіше хворіють хлопчики), то у старших вікових групах достовірно частіше серед спортсменів хворіють чоловіки (відповідно 365,3 і 357,7 - див. табл. 1).
Що ж стосується структури захворюваності, то величезне місце займають вогнища хронічної інфекції (хронічний тонзиліт і карієс зубів), хвороби опорно-рухового апарату, органів зору та ін. Звертає на себе увагу, що з ростом спортивної майстерності, відбувається зниження числа спортсменів з вогнищами хронічної інфекції і збільшення числа осіб з гіпертонічними станами і дистрофією міокарда внаслідок фізичного перенапруження ; за винятком хвороб периферичної нервової системи і опорно-рухового апарату, інші захворювання у майстрів спорту зустрічаються рідше.
Особливості структури захворюваності спортсменів визначаються і при вивченні захворюваності юних спортсменів. Так, захворюваність ЛОР-органів (головним чином, хронічний тонзиліт) у них становить 34,8 %, у той час як у не займаються спортом того ж віку - 20,6 %, серцево-судинні захворювання відповідно 7,8 і 4,4 %..
Всі ці дані багато в чому суперечливі, а головне - несумісні, тому що схема аналізу захворюваності у кожного автора своя. Однак уявлення про те, що спортсмени хворіють і хворіють по-різному, безсумнівно, підтверджується.
