Для таких хворих украй важливо правильно організований руховий режим. Відповідна станом серцево-судинної системи рухова навантаження, особливо в умовах гірськокліматичні курортів, поліпшує психоемоційний стан, сприятливо впливає на окислювально-відновні і метаболічні процеси в клітинах головного мозку і міокарда, в яких ці процеси при ішемічній хворобі серця порушені. Постійне фізичне тренування з наростаючою навантаженням не тільки усуває гіпоксію, і покращує кровообіг у серцевому м'язі шляхом розвитку колатералей, посилення газового обміну і транспорту енергетичних і пластичних матеріалів до миоцитам і евакуації метаболітів у зовнішній світ. Дозована рухова навантаження необхідна особам з гіпокінезією, оскільки це стан саме по собі ускладнює кровообіг. Включення в діяльний стан скелетної мускулатури, що виконує по суті роль третього фактора кровообігу (фактора, який формується завдяки скороченню і розслабленню поперечносмугастих м'язів кінцівок, активізують венозний відтік крові), посилює доставку венозної крові до правої половини серця (до правого передсердя, а потім-до правого шлуночка) і таким чином покращує загальний кровотік. Поліпшення функції магістральних вен і венозного кровообігу сприятливо позначається на загальній гемодинаміці, в тому числі і на коронарному кровопостачанні.
Під впливом різних фізичних навантажень підвищується ударний і хвилинний об'єм серця, поліпшуються гемодинамічні та електрокардіографічні параметри. Фізичне навантаження і темп розширення рухового режиму повинні бути різними в залежності від ступеня ураження міокарда не тільки при різних формах стенокардії, але і після перенесеного інфаркту міокарда. Одні рухові навантаження показані при кардіосклерозі, інші - в стані після інфаркту міокарда, треті - при легкій серцевої недостатності або порушення ритму серцевих скорочень. Тому руховий режим і його зміни (посилення або зменшення) повинні призначатися тільки лікарем.
Істотне значення для хворих ішемічною хворобою серця, в основі якої лежать атеросклеротичні зміни, має диференційоване застосування мінеральних - вуглекислих, сульфідних, радонових, йодобромних ванн, електрофорезу лікарських препаратів (введення цих препаратів з допомогою постійного або імпульсного електричного струму), синусоїдально-модульованих струмів, надвисокочастотних електромагнітних хвиль та ін. В залежності від клінічних проявів різних форм ішемічної хвороби серця ці природні лікувальні і перетворені фізичні фактори застосовуються диференційовано з урахуванням особливостей захворювання, самопочуття хворого, наявності супутніх і поєднаних захворювань та ін.
Однак кожен пацієнт повинен знати, що дія кожного з цих факторів самостійно або в поєднанні з іншими не є сумою дій двох або трьох елементів даного лікувального комплексу. Тому не обґрунтовані і помилкові прохання хворих включати додаткові елементи призначеного комплексу, оскільки сусід по палаті або товариш по службі, який повернувся з курорту, порадив приймати ті чи інші процедури. Не обґрунтовані тому, що у кожного хворого захворювання протікає по-особливому; по-різному хворі переносять і фізичне навантаження в залежності від коронарних резервів, тренованості і витривалості, а також від механізму лікувальної дії кожного фактора окремо і їх комплексу в цілому.
Мінеральні ванни сприятливо впливають на хворих ішемічною хворобою серця: у них зменшуються болі в серці, зникають слабкість, задишка і стомлюваність. В результаті курсу комплексного лікування хворі стають активними, більш рухливими, у них підвищується працездатність і вони в залежності від характеру і ступеня вираженості дистрофічного та ішемічного процесу в міокарді можуть повернутися до трудової діяльності.
У чому ж сенс лікувальної дії кожного типу згаданих ванн? Яким шляхом під їх впливом досягається лікувально-профілактичний ефект і наскільки він тривалий?
