Окремі дослідники при розгляді хронічного алкоголізму звертають увагу на його соціальний аспект. Так, М. Bleuler (1955) відносив до хронічним алкоголікам тих людей, які, вживаючи спиртні напої, завдають собі шкоди в соматичному, психічному і соціальному відношеннях. Н. Ст. Канторович (1954) вважає хронічними алкоголіками людей, у яких в результаті систематичного або спорадичного зловживання спиртними напоями розвинулося потяг до алкоголю, що відбулося порушення працездатності, сімейних відносин, фізичного чи психічного здоров'я. W. Mayer-Gross, Тобто Slater, М. Roth (1954) в керівництві по психіатрії пишуть, що хронічний алкоголізм - звичка до поглинання алкогольних напоїв в таких кількостях і з такою частотою, що призводять до втрати ефективності в роботі і порушення сімейного і суспільного життя або до розладу фізичного і психічного здоров'я.
Однак соціологічна трактування концепції «хронічного алкоголізму» на відміну від «алкоголізму» не отримала великого поширення. Термін «хронічний алкоголізм» використовується в основному клініцистами для позначення своєрідних змін психічного та фізичного стану індивіда, порушень здоров'я, що виникають на основі тривалого зловживання алкогольними напоями. Недосконалість цього терміна спонукає клініцистів шукати інші визначення, точніше відображають сутність цього явища. Так, наприклад, бажаючи виділити патогенетичний фактор розвитку хвороби, В. В. Стрельчук (1967) користується терміном «хронічна інтоксикація алкоголем». А. Н. Зимін (1959) на підставі абстинентного синдрому в клініці алкоголізму пропонує термін «алкогольна наркоманія». Існують і інші синоніми терміну «хронічний алкоголізм»: «алкогольна хвороба» (Lecog, 1957), «этилизм» (Kammerer, 1955).
Поняття «хронічний алкоголізм» в якійсь мірі передбачає існування протилежної визначення «гострий алкоголізм», який, до речі, широко використовується у зарубіжній літературі для позначення патологічного сп'яніння або окремих проявів хронічного алкоголізму (алкогольний психоз, амнезії та ін).
Існує й суто термінологічний аспект питання. Ditmer (1932), А. А. Портнов і І. Н. П'ятницька (1973) вважають, що позначення «хронічний» зайве, оскільки суфікс «ізм» в слові «алкоголізм» вже говорить про сталість страждання (аналогічно: «морфинизм», «кокаїнізм» та ін).
За смисловим змістом, з точки зору ряду вітчизняних і зарубіжних авторів, більш кращий термін «алкоголізм». Це пов'язано головним чином з переконанням, що сутність даного захворювання не обмежується тими соматичними і психічними змінами, які з часів М. Гусса розглядалися як основні ознаки хронічного алкоголізму.
Термін «алкоголізм» є більш широким і в той же час менш визначеним у клінічному аспекті порівняно з «хронічний алкоголізм». У багатьох роботах терміном «алкоголізм» позначають групу проблем, пов'язаних з вживанням алкоголю. Наприклад, члени Комітету експертів ВООЗ пропонують розуміти під алкоголізмом «будь-яку форму споживання алкоголю, що перевищує традиційну і прийняту в суспільстві «харчову» норму або виходить за рамки соціальних звичок даного суспільства, які б не були етіологічні чинники цього явища і їх природа».
У БМП дається визначення алкоголізму в широкому соціальному значенні, як «надмірне споживання спиртних напоїв, що надає шкідливий вплив на здоров'я, побут, працю і добробут суспільства», і в узкомедицинском сенсі, як «захворювання, що виникає в результаті частого непомірного споживання спиртних напоїв і хворобливої пристрасті до них». Погоджуючись з ухвалою алкоголізму в соціальному аспекті, не можна, однак, повністю прийняти його медичне тлумачення, так як «хворобливе пристрасть» саме по собі є одним із проявів алкогольної хвороби.
