Ожиріння - гетерогенна група хвороб і патологічних станів, спадкових і набутих, загальним і провідним симптомом яких є генералізоване надлишкове відкладення жиру в підшкірній клітковині й інших тканинах і органах, обумовлене або ускладнюється нейрогормональными та метаболічними порушеннями і супроводжується зміною функціонального стану різних органів і систем.
Максимально допустиме перевищення ідеальної, або долженствуют, маси тіла не визначено. За даними вітчизняних і зарубіжних авторів [Князєв Ю. А. та ін, 1971; Клиорин А. В., 1978; Шуригін Д. Я. та ін, 1980; Татонь Я., 1981; Graddock, 1978; Poskitt, 1981; Barness, 1983], під ожирінням розуміється надлишок маси тіла понад 10, 15 і навіть 20%. В педіатричній практиці, враховуючи важливість профілактичного підходу, правильніше вважати граничним надлишок маси тіла на 10%. Дітей з перевищенням долженствуют маси до 10% слід вважати мають надлишкову масу, а більше 10% - ставити діагноз «ожиріння».
Поширеність ожиріння в дитячому віці. Частота ожиріння у дітей поступово збільшується в усіх розвинених країнах світу і стає все більш актуальною проблемою для педіатрів та ендокринологів, особливо в останні десятиліття. Більшою мірою це відноситься до міському населенню [Ногаллер А. М., Неклюдова Е. П., 1972].
Поширеність надлишкової маси тіла та ожиріння у дітей різного віку коливається в широких межах. Значний розкид результатів пояснюється розходженням використовуваних критеріїв надлишкової маси тіла та ожиріння, що обмежує можливість зіставлень. Проте можна виділити певні загальні тенденції. Ожиріння переважає на першому році життя, особливо в перші 6 міс з подальшим зниженням до початку шкільного віку (рис. 11, табл. 23).
Рис. 11. Залежність між віком, иолом дитини і частотою неускладненої та ускладненої фаз екзогенно-конституціонального ожиріння [Картелишев А. В., 1974].
Неускладнена: I - хлопчики, 2 - дівчатка; ускладнена: 3 - хлопчики, 4 - дівчинки.
Як видно з табл. 23 і рис. 11, тимчасове зниження до 4-6 років змінюється збільшенням частоти ожиріння з піком для хлопчиків в препубертатному віці, а у дівчаток в період активного статевого дозрівання. На думку більшості авторів, найбільша кількість хворих припадає на шкільний вік, багато в чому тому, що в цей період особливо виражені симптоми хвороби. Частота ожиріння в цьому віці коливається від 5-10 до 20-30%.
Серед інших закономірностей необхідно відзначити більш часте ожиріння у дівчаток; причому з віком ця тенденція посилюється. У хлопчиків до того ж на 10,7% частіше виявлялося легке ожиріння [Мостова Л. А., Петраш С. П., 1982]. Певним сприяючим чинником служить велика вираженість підшкірного жирового шару у дівчаток в період новонародженості та під час статевого дозрівання [Rauh, Shumsky, 1968; Pafizkowa, 1973; Durnin, 1974].
У більшості наведених у літературі спостережень при активному виявленні у дітей переважало ожиріння I-II ступеня; більше 80% всіх хворих дітей мали конституціональну, або просту форму хвороби.
Серед факторів, що сприяють ожирінню і огрядності, відзначають підвищення життєвого рівня, збільшення харчового бюджету сім'ї, підвищення жирності грудного молока, невелика кількість дітей у сім'ї, несприятливу обстановку в сім'ї, велику роль бабусь у вихованні (перегодовування).
