У нашій країні антенатальна охорона плода та профілактика перинатальної смертності є однією з найважливіших завдань медичної науки і практики. Комуністична партія, Радянський уряд створили небачену в історії людства державну систему охорони здоров'я матері і дитини. Життя внутрішньоутробного плода, не кажучи вже про життя ненароджену дитину, визнається найбільшою цінністю, необхідність збереження якої значно підвищує відповідальність акушерів за якість допомоги в пологах та проведення профілактики ускладнень під час вагітності.
В результаті зростання добробуту народу і успіхів радянського родопомочі в останні роки значно знизилася материнська і дитяча смертність. Широка мережа родопомічних установ дозволяє правильно організувати спостереження за вагітною і забезпечити їй у разі потреби раціональне, дбайливе розродження. Звідси стає очевидним, наскільки велике значення антенатальної охорони плода у збереженні здоров'я майбутніх поколінь. Народжена дитина має бути не тільки живим, але і здоровим.
У зв'язку з цим стає зрозумілим прагнення радянських акушерів своєчасно надавати кваліфіковану допомогу вагітним та породіллям, попереджати ряд важких ускладнень під час вагітності та пологів. Тим не менш і нині акушерам іноді доводиться вдаватися до краніотомії (перфорації і эксцеребрации), хоча показання до неї в даний час значно змінилися. Найчастіше показання до краніотомії виникають вже після смерті внутрішньоутробного плоду, коли на перший план виступають патологічні зміни в організмі породіллі. І лише у винятково рідких випадках з метою порятунку життя матері акушера доводиться вдаватися до краніотомії на живому плоді.
Якщо краніотомія допустима на мертвому плоді, то слід вважати серйозним недоліком у роботі лікаря необхідність виконання даної операції на живому плоді.
Слід зазначити, що краніотомія передлежачої і подальшої головки і в даний час ще не втратила свого значення в практичному акушерстві. Оскільки внутрішньоутробна загибель плода (антенатальна і интранатальная) виникає не настільки вже рідко, то і краніотомія має певне значення для практичних лікарів.
Краніотомія відноситься до числа найбільш давніх акушерських операцій. Протягом тривалого часу (до кінця XIX століття) вона займала велике місце серед інших акушерських операцій, і її частота коливалася від 1,51 до 0,41 %.
Успіхи асептики і антисептики дозволили свого часу ширше застосовувати кесарів розтин за відносними показаннями. Застосування антибіотиків і сульфаніламідних препаратів сприяло розширенню показань до кесаревого розтину, особливо у випадках затяжних пологів, у літніх первородящих з великим плодом, при пологи в тазовому передлежанні і т. д. Розширилися також показання до кесаревого розтину при переношеній вагітності, при неспроможності родових сил та деяких інших формах акушерської патології.
У зв'язку з впровадженням в акушерську практику різних сучасних методів знеболювання з'явилася можливість робити кесарів розтин при еклампсії, декомпенсованих вадах серця та інших важких загальних захворювань, тобто при ускладненнях, які раніше нерідко служили показаннями до прискорення розродження шляхом плодоразрушающих операцій навіть на живому плоді.
Розширення показань до кесаревого розтину, удосконалення техніки операції, застосування вакуум-екстракції плода призвели до значного зниження частоти краніотомії, особливо виробленої на живому плоді.
Радянські акушери-гінекологи не тільки успадкували, але і успішно розвивають передове і гуманне напрямок вітчизняної акушерської школи - дбайливе розродження.
З метою бережного розродження, зменшення травматизму породіллі при внутрішньоутробної загибелі плоду нерідко доцільно зменшувати обсяг самої великої частини плода - головки. Однак, не бажаючи збільшувати відсоток плодоразрушающих операцій у звітних даних родопомічних установ, іноді допускають невиправданий консерватизм у веденні пологів при наявності мертвого плоду. Разом з тим сама краніотомія при деяких акушерських ситуаціях і погрішності в техніці її виконання може бути дуже травматичною для матері.
Отже, виникає необхідність визначити місце даної операції у сучасному акушерстві, показань до неї, вивчити материнський травматизм при краніотомії.
В останні роки в акушерській літературі практично відсутні дані щодо цієї операції. Не висвітлюється питання про травматичності її в залежності від акушерської ситуації. Остання робота Н. В. Александрова, узагальнююча це питання у вітчизняній літературі, що належить до 1945 р.
В основу пропонованої читачеві книги покладено аналіз перебігу вагітності та пологів у 267 породіль з ряду великих родопомічних установ, яким була проведена краніотомія. Отримані дані дали можливість вивчити наступні питання: місце краніотомії в сучасному акушерстві; показання до цієї операції за останні 30 років; ступінь небезпеки для краніотомії матері в залежності від акушерської ситуації, при якій вона вироблялася.
Ми сподіваємося, що розробка поставлених завдань сприятиме зниженню ускладнень, пов'язаних з цією операцією, і дозволить відповісти на питання, коли і при якій ситуації слід вдаватися до плодоразрушающей операції - краніотомії.
