Якщо тінь породжується сторонньої причиною (сонцем), то душевна, психічна життя нібито також породжується потойбічної причиною (богом). Більш того, у деяких первісних племен тінь людини розглядалася як двійник його душі. Тому наступив на тінь вождя роду або племені розглядався як злочинець, як людина, покушающийся на душу, основу життя людини.
Було б неправильно вважати, що передумовами виникнення релігії і знахарства є лише незнання, невігластво і темрява людей. Незнання і неуцтво є лише сприятливими умовами для виникнення релігії і знахарства. Коріння ж їх - в самому процесі пізнання, в ході розкриття причинно-наслідкових зв'язків і відносин пізнаваних людиною явищ.
У процесі пізнання окремі риси, властивості досліджуваних явищ і процесів можуть бути відірвані і протиставлені досліджуваного процесу або явища в цілому. «Пізнання людини,- говорив в. І. Ленін,- не є пряма лінія, а крива лінія, нескінченно наближається до ряду кіл, до спіралі. Будь уривок, уламок, шматочок цієї кривої лінії може бути перетворений (односторонньо перетворений) в самостійну, цілу, пряму лінію, яка (якщо за деревами не бачити лісу) веде тоді в болото, в поповщину, де її закріплює класовий інтерес панівних класів» *.
Так, у боротьбі з хворобами людина часто спостерігає явища регенерації, тобто відновлення тканини, бачить щодо доцільний, цілюще характер запальних процесів і т. д. При незнанні ж подібних причин подібних явищ і найважливіших закономірностей життєдіяльності організму може виникнути ідеалістичне і релігійно-містичне уявлення про те, що ці процеси визначаються якоїсь потойбічної, надприродною духовною силою. Іншими словами, факт відносної доцільності тих чи інших явищ при певних умовах може бути абсолютизований, перебільшений і винесений за рамки їх справжньої застосовності.
Виникнення, поширення та існування знахарства сприяє також і ряд причин психологічного характеру.
Видимість корисності знахарского лікування пояснюється тим, що воно вселяє у хворого необгрунтовані надії, тимчасово заспокоюючи його психіку.
Сам ритуал знахарів надає певний вплив на хворого. Вчинення «лікувальних» процедур знахарями часто проводиться в опівнічний час і в особливих умовах на церковній паперті або цвинтар, на узліссі або біля водяного млина, в малодоступному місці або на перехрестях доріг і т. д. Незвичайна обстановка з таємничими читанням молитов і нашіптуваннями впливає на психіку хворого і зміцнює його надію на одужання.
Однак шляхом знахарского втручання в кращому разі можна «вилікувати» лише ті хвороби, які проходять самостійно. Факти ж такого «лікування» стають надбанням великого кола відсталих людей.
Існуванню та поширенню знахарства сприяє ще і те обставина, що хвороба іноді оцінюється лише за її найближчим результатами і упускається з виду не менш важливе - її кінцеві або віддалені наслідки.
Безперечно, знахарство як частина теургической медицини, крім зазначених передумов, має ще й соціальні корені. Ставлення людей до навколишньої природи завжди носить суспільний, соціальний характер, бо воно зумовлене рівнем розвитку способу виробництва. Безсилля ж «дикуна в боротьбі з природою,- говорив в. І. Ленін,- породжує віру в богів, чортів, у чудеса і т. п.» **.
* В. І. Ленін. Твори. Изд. 4-е, т. 38, стор 360-361.
** В. І. Ленін. Твори. Изд. 4-е, т. 10, стор 65.
