Щодо поняття «сепсис» у літературі немає єдиної думки. Під терміном «сепсис» зазвичай розуміють тяжке загальне інфекційне захворювання, що характеризується токсемією мікробного і тканинного походження, постійним або періодичним надходженням з вогнища інфекції (септичного вогнища) у загальний струм крові мікробів і утворенням у ряді випадків гнійних метастазів.
У клінічному відношенні прийнято розрізняти дві основні форми сепсису: сепсис без метастазів і сепсис з метастазами. Користуючись укоріненою в медицині термінологією, першу форму нерідко позначають терміном «септицемія», другу - «септикопіємії». Багато авторів вказують, що захворювання, яке визначається на секції як септицемія, при додатковому мікроскопічному дослідженні виявляється септикопіємією (А. П. Авцин, Н. К. Перм'яків та ін). Ці випадки відносяться до раннього періоду генералізації, коли ще не утворилися макроскопічні гнійники в органах і тканинах. Все це дає можливість трактувати сепсис без метастазів як початкову стадію сепсису.
Сепсис без метастазів являє собою гостре загальне септичне захворювання, що протікає з бактеріємією і вираженою інтоксикацією організму. На аутопсії знаходять дегенеративні зміни паренхіматозних органів (серця, печінки, нирок), гіперплазію пульпи селезінки. Відносно часто уражаються стінки капілярів; спостерігаються крововиливи різних розмірів на шкірі, а також на слизових оболонках сечового міхура і ниркових мисок, на слизових оболонках шлунка і кишечника. Нерідко є явища гострого гломерулонефриту. З боку статевих органів можна виявити наявність эндомиометрита, не завжди добре вираженого.
Якщо інфікування відбулося під час пологів, то захворювання проявляється рано - на 2-3-й день післяпологового періоду. Захворювання починається ознобом і різким підйомом температури до 40-41°. Лихоманка найчастіше має постійний характер, спостерігаються повторні озноби. Пульс частий, неправильний. Загальне стан хворий з самого початку захворювання тяжкий. Відзначається млявість, сонливість, апатія, рідше збудження, марення. Нерідко з'являються наполегливі головні болі. Шкіра набуває землистий або сірувато-жовтяничний відтінок. На шкірі часто з'являються дрібні або великі крововиливи. Іноді спостерігається болючість і припухлість суглобів. Язик сухий і обкладений, живіт дещо здутий, при пальпації безболісний. Досить часто розвиваються проноси токсичного походження. Надалі внаслідок парезу сфінктерів з'являється нетримання сечі, мимовільна дефекація. Нерідко виникає подразнення мозкових оболонок (менінгізм). У розпал захворювання може наступити різке ослаблення серцевої діяльності (колапс). Хворі бліді, кінцівки холодні, ціанотичний, риси обличчя загострюються.
Діагноз сепсису без метастазів може бути поставлений з упевненістю тільки при виявленні за допомогою повторних бактеріологічних досліджень мікробів в крові.
Сепсис без метастазів може перейти в сепсис з метастазами, або закінчитися одужанням або смертю. Тривалість захворювання до 1 1/2 -2 тижнів. При блискавичній формі сепсису смерть настає протягом декількох днів.
Сепсис з метастазами. Для цієї форми генералізованої інфекції характерне утворення гнійних вогнищ у різних органах і насамперед у легенях. Цій формі сепсису також властива бактеріємія, проте виявити мікроорганізми в крові важче, ніж при сепсисі без метастазів. При післяпологової інфекції мікроби можуть вступити в загальний струм крові по лімфатичним, так і по кровоносних шляхах. При лимфогенном поширенні мікроби, просуваючись з септичного вогнища в статевих органах по лімфатичних шляхах, через грудний проток потрапляють у венозний ток крові, а звідти - в праве серце і легені. При гематогенному поширенні інфекції вихідним пунктом майже завжди є гнійний тромбофлебіт, який найчастіше розвивається у відвідних шляхах матки - у верхній або нижній венозній системі з однією, рідше з обох сторін. З цього вогнища мікроби нерідко разом з частинками тромбів по венозним судинам поступають в нижню порожнисту вену і праве серце і звідти заносяться в легені.
