Перше знайомство з дією алкоголю зазвичай відбувається в дитячому віці в компанії дорослих, членів сім'ї або дещо пізніше вже в підлітковій групі. З-за функціональною нестійкості всіх органів і, в першу чергу, центральної нервової системи підлітки чутливіші до дії алкоголю, ніж дорослі, тому виражене алкогольне сп'яніння розвивається у них від значно менших доз спиртних напоїв. Нерідко виникає важке алкогольне отруєння, яке може закінчитися летальним результатом або спричинити за собою стійкі неврологічні ускладнення, не зникають протягом кількох років (Bron, 1976). Більшість підлітків при першому вживанні спиртних напоїв зазначають неприємні суб'єктивні відчуття: запаморочення, нудоту, блювоту нерідко, млявість, сонливість, а у постинтоксикационном стані - виражені астенічні розлади. Однак склалося під впливом мікросередовища певне позитивне ставлення до алкоголю як атрибуту дорослого поведінки обумовлює прагнення підлітка до повторення прийомів алкогольних напоїв, незважаючи на неприємне враження від першого знайомства з ними. Зі збільшенням «стажу» вживання алкоголю суб'єктивна картина сп'яніння в значній мірі змінюється.
За даними Б. С. Братуся, П. І. Сидорова (1984), у 90% підлітків з давністю вживання алкоголю більше 2 років сп'яніння супроводжується підвищенням настрою, відчуття бадьорості, припливу сил, відчуттям комфорту, тобто виникає стан алкогольної ейфорії. Характерним є «культивування» ейфорії сп'яніння, що досягається особливим емоційним піднесенням, яким заражаються підлітки в період підготовки та очікування випивки. Прийняте в «алкогольної» компанії ставлення до його вживання сприймається як природне і нормальне, остаточно формується психологічна готовність до некритичному сприйняттю алкогольних традицій. В результаті прийом алкоголю стає більш частим і надзвичайно швидко переходить у регулярне (2-3 рази на тиждень) пияцтво, а потім у хронічний алкоголізм (Данилова Е. А., 1978).
У сучасній класифікації алкоголізму, заснованої на клініко-динамічному принципі, виділяються три послідовні стадії захворювання: початкову, розгорнуту і кінцева (відповідно I, II, III).
В якості найважливіших діагностичних критеріїв I стадії слід зазначити первинний патологічний потяг до алкоголю, зниження кількісного контролю за його споживанням, наростання толерантності до алкоголю і алкогольні амнезії. Однак у підлітків межі переходу регулярного пияцтва до I стадії хронічного алкоголізму настільки стерті, що дуже ускладнюють діагностику останньої. Описується своєрідний феномен «клініки до хвороби»- поява окремих ознак алкоголізму до формування патологічного потягу до алкоголю, що відбувається за рахунок індукованих форм, наслідування більш «досвідчених» товаришів (Братусь Б. С., Сидоров П. І., 1984). Зокрема, вже на етапі регулярного пияцтва значно зростає толерантність, тобто переносимість алкоголю, визначається максимальною його дозою, що не викликає стану вираженого сп'яніння. Спочатку порівняно невисока (100 мл горілки) толерантність при регулярному вживанні алкоголю збільшується в 2-3 рази (200-300 мл горілки), що свідчить про раннє зміні реактивності організму по відношенню до токсичної дії спиртних напоїв. Один з основних механізмів біологічного захисту - блювотний рефлекс на передозування алкоголю - втрачається.
