Сторінки: 1 2 3 4 5 6

Аналіз сучасних концепцій алкоголізму

У численних наукових дослідженнях соціально-психологічних аспектів проблеми алкоголізму зарубіжні автори виділяють коло соціально-психологічних питань на рівні так званого институциального взаємодії людей (особистість - суспільство). До них відносяться насамперед соціально-психологічні аспекти культури «пиття», яка являє собою сукупність сформованих традицій, норм групового і індивідуального поведінки, пов'язаного з прийомом алкоголю в різних життєвих ситуаціях. Дослідники описують національні, етнічні, регіональні особливості, що стосуються форм і ступеня соціального контролю за ритуалами, святами та іншими подіями, що супроводжуються вживанням спиртного. На думку ряду авторів, в сучасному суспільстві слід більше уваги приділяти формуванню культури «пиття», визначивши її еталони і форми допустимого вживання алкоголю.
Називаються соціально-психологічні причини пияцтва і алкоголізму. Однією з таких причин є відсутність в культурі «пиття» єдиної установки щодо вживання алкоголю. Певна група причин, як ми відзначали вище, пов'язується з умовами сучасного життя, процесами урбанізації, інформаційними перевантаженнями. Стресові впливи, за визнанням вчених, надають не тільки міграція населення, але і «соціальна мобільність», підвищення ритмів життя, ведуть до підвищення психічної напруги, що люди все більшою мірою намагаються знизити з допомогою алкоголю і наркотиків. У багатьох країнах немає чітко сформованих уявлень про роль і місце протиалкогольного виховання в процесі соціалізації членів суспільства, немає розподілу функцій і обов'язків між різними соціальними інститутами, зайнятими підготовкою людини до суспільного життя та поведінкою в побуті.
З точки зору соціально-психологічних функцій алкоголь розглядається як неадекватний посередник між особистістю і суспільством. Нібито допомагаючи долати існуючі проблеми, він частіше посилює їх. Як зазначає S. Bacon (1973), в сучасному буржуазному суспільстві алкоголь, з одного боку, нерідко виступає у ролі універсального компенсатора, як засіб зняття напруги, обумовленого явищами соціального порядку (важка фізична праця, нестабільність суспільства, безробіття); з іншого боку, соціально-психологічна функція алкоголю в капіталістичному суспільстві полягає в тому, що він стає засобом відходу від реальної дійсності у формі «ескапізму» (індивідуального психологічного втечі особистості від гнітючої соціальної реальності).
Нарешті, багато дослідників говорять про необхідність соціального контролю за боротьбою з пияцтвом та алкоголізмом на різному рівні. Мова йде про оцінку ефективності протиалкогольних заходів, форм і засобів впливу на осіб, що зловживають алкоголем, а також про вдосконалення критеріїв цієї оцінки.
Таким чином, представлені концепції природи алкоголізму дозволяють виділити три основні точки зору: одні схильні шукати причини алкоголізму в індивідуальних особливостях, зокрема, в особистості алкоголіка, інші приписують велику роль середовищі, різним зовнішнім обставинам, і, нарешті, треті вважають, що в генезі алкоголізму мають значення як ті, так і інші фактори. Якщо ретельно розглядати анамнез будь-якого зловживає алкоголем, то завжди можна знайти як зовнішні причини, що сприяють зловживанню алкоголем, так і причини, що криються у самій особистості. Отже, суспільство, людина і алкоголь визначають три групи причин, які сприяють зловживанню алкоголем і розвитку алкоголізму. Поширеність вживання алкогольних напоїв та зловживання ними корелює з конкретними історичними умовами життя суспільства і опосередковано виступає у формі ставлення суспільства до алкогольних традицій і сп'яніння. У розвитку пристрасті до алкоголю (алкоголізм) важливу роль відіграють особистісні особливості (незрілість особистості, навіюваність, емоційна лабільність, дезадаптація) і, можливо, індивідуальні особливості організму, що призводять до звикання. Отже, при вивченні причин алкоголізму необхідно розглядати весь комплекс умов і чинників, що формують особистість.