В педіатричній практиці використовується класифікація С. Ю. Каганова, в якій виділяються 2 основні форми: інфекційно-алергічна і алергічна.
Часте розвиток бронхіальної астми в перші роки життя підкреслюється рядом авторів (С. Р. Звягінцева, П. К. Булатов, М. Я. Ар'єв, С. Ю. Каганов та ін). З 600 дітей, які постійно спостерігаються в інституті педіатрії АМН СРСР, у 86 % було виявлено ранній початок захворювання (до 3-річного віку). С. Р. Звягінцева виявила, що в 68 % випадків бронхіальна астма починається в перші 3 роки життя, більш високий відсоток (80 %) призводить О. Н. Мизерницкая, спостерігала дітей раннього віку. Про це ж свідчать і дослідження П. К. Булатова (1964), який, спостерігаючи дорослих хворих, виявив у них початок захворювання в перші роки життя.
Поодинокі випадки початку бронхіальної астми у перші роки життя описав ще А. А. Кисіль (1930). Очевидно думка про те, що у дітей раннього віку астма зустрічається вкрай рідко, що пов'язано зі значною відмінністю клінічного перебігу захворювання у дітей перших років життя.
Щодо розподілу хворих астмою по підлозі в літературі єдиної думки не існує. Більшість авторів констатують переважання серед хворих у дитячому віці (до статевого дозрівання) хлопчиків.
В анамнезі у 60 % хворих на астму відзначаються ті чи інші ураження шкіри, причому нерідко вони виникають на 1-му році життя. До моменту захворювання астмою у 36,5 % хворих відзначалася суха екзема, нейродерміт, що супроводжуються сильним свербінням, у ряду хворих відзначалися різноманітні висипання, ангіоневротичний набряк, непереносимість різних видів їжі та медикаментів.
Про частому сполученні екземи і астми свідчать роботи ряду авторів (М. Н. Желтаков, В. А. Рахманів, Н. С. Смелов, М. Р. Бриль, М. А. Розентул, А. А. Студницин та ін). Нерідко в анамнезі хворого астмою є вказівки на наявність у батьків або близьких родичів таких алергічних захворювань, як бронхіальна астма, екзема, медикаментозна непереносимість, ангіоневротичний набряк, ідіосинкразії до різних видів їжі.
Такі ж цифри наводить П. К. Булатов (1964), який виявив в 46,3 % випадків наявність обтяженого алергологічного анамнезу. Необхідно підкреслити, що у хворих із спадковим предрасположением бронхіальна астма починається в більш ранньому віці, причому значно частіше - при алергічної спадковості одночасно по лінії батька і матері.
С. Р. Звягінцева (1958) наводить дані, які свідчать не тільки про роль обтяженої спадковості, в сенсі «чисто» алергічних захворювань батьків, але і про наявність хвороб обміну речовин, ендокринних порушень, вегетативних розладів, хронічних інфекцій, психічних захворювань, а також гіпертонії, виразкової хвороби і т. д. Автор виявила у 68,8 % дітей в анамнезі батьків які-небудь з перерахованих захворювань або комбінації двох-трьох захворювань, наявність бронхіальної астми у батьків або найближчих родичів мало місце лише у 18 % випадків. У розвитку та перебігу бронхіальної астми відому роль грають захворювання органів дихання (риніти, гайморити, фарингіти, пневмонії, бронхіти).
Часті гострі запальні процеси в органах дихання підсилюють сенсибілізацію, полегшують виникнення алергічної реакції і т. д.
