Етіологія та патогенез. Бронхіальна астма - одне з найбільш важких алергічних захворювань. Астма (Asthma) в перекладі з грецького означає «задуха» або «важке дихання». Згадка про астмі вперше зустрічається в працях Гіппократа, Галена, Цельса. У вітчизняній літературі перша згадка про астмі з класичним описом її ознак належить Р. В. Сокольському (1838).
Пізніше випадки бронхіальної астми були описані С. Ф. Хотовицким (1847), Е. А. Покровським (1874).
Н. Ф. Філатов (1891), А. А. Кисіль (1895), Е. Я. Столкинд (1903), В. П. Жуковський (1910) і ін. повідомляли про власних спостереженнях за дітьми з бронхіальною астмою і наводили дані, що свідчать про роль спадкового і предрасполагающего факторів у виникненні захворювання.
Довгий час астма розглядалася як місцеве захворювання бронхів і легенів, і лікарів цікавив лише механізм нападу. Надалі увагу дослідників привертали гострі «катари» бронхів і робилися спроби пов'язати ці захворювання з розвитком бронхіальної астми.
У XIX столітті ряд видатних вітчизняних клініцистів (М. Я Мудров, А. Родоський, В. А. Манасеин, С. П. Боткін, А. А. Кисіль, Н. Ф. Голубов та ін) надавали велике теоретичне і практичне значення неврогенному походженням бронхіальної астми.
М. Я. Мудров розглядав астму як самостійне захворювання, а напад - як симптом, причому велике значення в етіології цього захворювання він надавав нервовій системі.
А. Родоський називав астму судомної ідіопатичною задишкою, визнаючи тим самим провідну роль нервової системи. Автор звертав увагу на значну роль зовнішнього середовища і емоцій в походженні астми.
Н. Ф. Голубов у розвитку захворювання бронхіальною астмою надавав особливого значення спадковості. У XX столітті з'явилися різні теорії, що пояснюють походження бронхіальної астми.
Однією з перших теорій виникнення бронхіальної астми була рефлекторна теорія, за якої основним моментом була наявність рефлекторних точок у слизових оболонках дихальних шляхів [Brugelmann, 1910]. Дещо пізніше французькими авторами [Delthil, 1917; Moricorge, 1924] була висунута інтоксикаційна теорія виникнення бронхіальної астми. За цією теорією, будь-яке захворювання будь-якого органу могло бути причиною нападів астми.
Майже у ці ж роки в ряді країн виникло припущення про анафілактичному походження бронхіальної астми. У Росії основоположниками цієї теорії були Е. П. Манойлов (1912) та Н. Ф. Голубов (1915). Н. Ф. Голубов вважав, що не існує бронхіальної астми чисто нервового, центрального або рефлекторного характеру. Астму він вважав проявом анафілаксії. «Мені здається,- писав він,- що якщо термін «анафілаксія» замінити терміном «підвищена чутливість», то нам легше було пояснити різноманітність причин, що викликають у хворих бронхіальною астмою прояв їх хвороби. Тоді можна говорити і про вродженою і спадковою підвищеної чутливості». Анафілактична теорія справила дуже глибоке вплив на вчення про астмі.
Поступово, у міру накопичення знань про алергії, анафілактична теорія виникнення астми отримала все більш широке поширення.
У наступні роки невпинно розвивалося вчення про алергію, і алергічна теорія виникнення бронхіальної астми стала загальновизнаною.
Алергічна етіологія передбачає стан підвищеної чутливості організму до дії алергену. Значення алергенів як факторів зовнішнього середовища знаходить незаперечне підтвердження в тому, що припинення контакту з алергеном на початку захворювання нерідко призводить до припинення нападів.
Свідченням алергічної природи бронхіальної астми є той факт, що у більшості хворих на бронхіальну астму в анамнезі нерідко знаходять інші алергічні захворювання. Педіатрами висунуто положення про те, що розвиток алергічних захворювань, зокрема астми у дітей, значно полегшується на певному ґрунті, при так званих аномалії конституції (ексудативно-катаральний діатез, алергічний діатез, невроартритизм, ендотеліальна конституція). Найбільш часто зустрічається аномалією є ексудативно-катаральний діатез. Іноді спостерігається комбінація декількох діатезу у одного і того ж хворого (ексудативно-катарального, нервово-артритичного, лімфатичного тощо).
Сторінки: 1 2 3 4
