Ожиріння спостерігалося у 26,2% обстежених, зокрема у 26% жителів Москви і області. Крім осіб із діагностованим ожирінням, дуже багато людей мали надлишкову масу тіла. У середньому маса тіла перевищувала ідеальну на 5% і більш ніж у 50% обстежених [Беюл Е. А., Оленьова Ст. А. та ін, 1980]. У окремих контингентів на одному з харчових підприємств Львова відсоток осіб з надлишковою масою тіла (включаючи ожиріння) досягав 75 (табл. 4). Ступеня ожиріння у обстежених наведено в табл. 5.
Як видно з табл. 5, найбільша кількість осіб з надлишковою масою тіла в різних районах Радянського Союзу мали ожиріння I ступеня, причому рівною мірою як чоловіки, так і жінки. Як і слід було очікувати, ожиріння зустрічалося частіше у жінок.
Серед неорганізованого населення Москви надлишкову масу мали 38,6% чоловіків і 52,4% жінок. З табл. 6 видно, що дана закономірність ще видніше у організованого контингенту обстежуваних. Так, на промисловому підприємстві Москви ожиріння мали 4,5% чоловіків і 21,5% жінок. На кондитерській фабриці ожиріння було у 6,8% чоловіків і 29,2% жінок.
У Рязані відхилення від прийнятої нормальної маси були у 31,5% чоловіків і 56,5% жінок. Для сільського району Рязанської області відповідні показники для чоловіків - 15,6%, для жінок - 52%. За даними, отриманими Київським інститутом гігієни харчування, надмірну масу тіла та ожиріння мали 56% чоловіків і 75% жінок. В Грузинській РСР серед осіб з надлишковою масою тіла також переважали жінки.
Особи з надмірною масою тіла та ожирінням в основному були у віці 45 років і вище. Однак досить багато огрядних серед більш молодих людей - 35-44 років. В табл. 7 представлені результати обстеження неорганізованого населення одного району Москви. У віці від 25 до 34 років було досить багато огрядних (14,4%). Близькі до цих даних і результати, отримані в інших республіках.
Так, серед обстежених в Рязані молодше 20 років 20,5% мали ожиріння, а у віці від 21 року до 30 років відсоток огрядних збільшився до 38,9. Серед студентів Львова 28% мали масу, що перевищує нормальну. Серед населення 20-29 років, обстеженого Київським медичним інститутом, мають надлишкову масу 20% чоловіків і 32% жінок. У Грузії найбільше осіб з ожирінням були у віці 50-59 років (21,7%), надмірна маса тіла становила 34%, але і в 20-29 років надлишок маси спостерігався у 18%.
Можна зробити висновок, що частота ожиріння зростає прямо пропорційно віку. Однак відсоток ожиріння у молодих людей (20-30 років) досить високий.
Поширення ожиріння в осіб різних професій залежить від робочого навантаження. Найбільше хворих ожирінням та осіб з надлишковою масою тіла серед службовців (відповідно 16,45 і 47,25%) і працівників харчової промисловості (відповідно 18 і 57,4%), менше - серед колгоспників і сільськогосподарських робітників (31,53% осіб з надлишковою масою і 16,53% хворих на ожиріння).
Більш детальне вивчення маси тіла і професій населення по регіонах підтвердило загальну закономірність і виявило ряд деяких особливостей поширеності ожиріння. У ряді регіонів у сільських місцевостях у багатьох людей маса тіла перевищує норму. Так, у Рязанській області серед колгоспників зареєстровано 37% осіб з надлишковою масою тіла, з них у 29% було справжнє ожиріння. Серед працівників одного з підмосковних тваринницьких радгоспів надлишкова маса тіла відзначена у 35,3%, з них 22,3% мали ожиріння. Близькі результати отримані при обстеженні жителів сільських районів України. Наші дані узгоджуються з положенням в інших країнах і знаходять пояснення в урбанізації, механізації сільськогосподарського праці та традиційних особливості харчування.
По Українській РСР [Припутина К. С. та ін, 1975] зазначено однаково часте ожиріння у службовців і робітників різних підприємств, не пов'язаних з приготуванням їжі,- текстильників, металургів, хіміків та ін. Серед службовців, зокрема серед викладачів, ожиріння зустрічається не частіше, ніж серед робітників. Однак, за даними Рязанського медичного інституту [Ногаллер А. М., 1974], найбільш часто ожиріння спостерігалося в осіб розумової праці (69%), рідше - у осіб, які займаються механізованим працею (35%), і ще рідше - у тих, що виконують важка фізична праця.
У Львові [Олійник С. Ф., Мартинюк Н. А., 1975] обстежено 4257 осіб, які працюють на різних підприємствах харчової промисловості - жиромолочном комбінаті, м'ясокомбінаті, кондитерській фабриці, птахофабриці, лікеро-горілчаному заводі. На всіх цих підприємствах ожиріння страждали від 25 до 52% працюючих. Майже в 2 рази менше людей з ожирінням (10,5%) серед робітників немеханизированного цеху (прокатний цех) порівняно із середньою поширеністю ожиріння за даним великому промисловому підприємству (22,8%). Хоча серед студентів Львова (1600 осіб) огрядність мало поширена (всього 5% обстежених мали ожиріння), надлишкову масу тіла все ж мали 28% обстежених.
