Систематизоване вивчення поширеності ожиріння в світі почалося в середині нашого століття у зв'язку з різким почастішанням захворювання у високорозвинених країнах. За усередненими даними, в даний час огрядність охоплює від 20 до 30% населення Західної Європи та Північної Америки.
За даними Cracken, Brian (1960), Cracken з співавт. (1962), до 20% дорослого населення США мають надлишкову масу тіла. Ця цифра невпинно зростає. У 1964 р. Mac Bryde повідомив, що 1/5 частина населення США старше 30 років має масу тіла на 10% більше ідеальною, близько 10% страждають ожирінням (маса тіла більше ідеальною на 15%), а ще в 3% населення надлишок маси тіла становить 20%. Огрядність чітко збільшується в наступні роки. До 1977 р. у 35-50% населення США середнього віку маса тіла перевищує норму [Eckholm, Record, 1977].
У Великобританії до 20-40% жителів мають надлишкову масу тіла [Braunstein, 1971; Anderson, 1972], а у 21% жінок і 10% чоловіків встановлено ожиріння. Хоча ожиріння у чоловіків зустрічається рідше, у осіб деяких професій огрядність буває надзвичайно часто. Так у 50-59% бізнесменів у віці 40-49 років відмічено перевищення маси тіла на 10% і більше [Craddock, 1969]. У 56% лондонців маса тіла перевищує ідеальну [Silverstone, 1968]. Однаково часто ожиріння зустрічається у жителів міста і села.
У Франції 50% населення у віці 40 років і старше мають масу тіла на 10% і більше перевищує норму [Delachaux, 1967; Tremolieres, 1973].
Повідомлення Shigeta (1971), Irie (1972), Kajaba (1972) стосуються поширення ожиріння в Японії. Воно зафіксовано у 10% жінок і 8% чоловіків. Серед соціальних чинників, що сприяють зростанню захворюваності в останні роки, вказують на збільшення енергетичної цінності харчування, надмірне споживання пива і морозива, а також спиртних напоїв. Стимулюють апетит барвиста упаковка продуктів, спеціальні рекламні телепередачі і т. д. В якості серйозної причини почастішання огрядності розглядається відсутність належної уваги до харчування як у медичного персоналу, так і у населення.
Число огрядних людей збільшується і в ФРН. Так, за даними Bachmann, Gunter (1970), 20% молодих людей за останні 3 роки погладшали більш ніж на 10%.
Епідеміологічні дослідження, проведені в ГДР, дозволяють укласти, що серед дорослого населення 32,6% хворі ожирінням [Ries, 1973]. Ожиріння мають 20% чоловіків і 40% жінок. Вивчення харчових раціонів і харчування людей з нормальною масою тіла і надмірно повних на підставі єдиної комплексної програми виявило істотні відхилення від наукових рекомендацій у споживанні їжі, виборі страв, а також у частоті прийомів їжі, особливо в гладких [Mohr, 1971]. Встановлені відхилення в харчуванні роблять зрозумілою можливість прогресування ожиріння у жителів НДР.
Аналогічні епідеміологічні дослідження в Чехословаччині [Osancova, Hejda, 1972] також виявили постійне зростання кількості осіб з надлишковою масою тіла. Якщо Masek (1961) і Osancova (1961) повідомляють, що в 1961 р. серед населення 3 гірничопромислових районів Чехословаччини у віці 20-60 років ожиріння було у 2,1-7,7% чоловіків і 8,5-27,5% жінок, то в 1970 р. страждали ожирінням вже 15,9-23% чоловіків і 32,9-42,9% жінок. У Празі огрядність відзначена у 39% чоловіків і 40% жінок. К. Машек підкреслює, що в останні роки збільшується число тяжких форм захворювання та ожиріння діагностується у все більш молодих людей.
У Румунії також зростає кількість випадків ожиріння. За даними В. Милку і К. Думітреску (1970), кожен 5-й людина в країні має надлишкову масу тіла.
У Болгарії надлишкова маса тіла виявлена у 24,6% жителів [Стайков Т., Цанев А. та ін, 1972] і в 90% випадків відповідає ожирінню I і II ступеня. У ряді областей огрядних ще більше, наприклад, в Толбухинском районі ожиріння зустрічається у 31% жителів. Ожиріння пов'язане із збільшенням енергетичної цінності харчування внаслідок підвищеного вмісту жирів і вуглеводів з одночасним зниженням фізичної активності. Особливо поширене ожиріння серед працівників харчових підприємств, воно відмічено у 46,5% кухарів і кондитерів. Частота ожиріння прямо пропорційна стажу роботи в системі громадського харчування.
Основні епідеміологічні дослідження у всіх
країнах виконані приблизно в 70-х роках. У наступні роки суттєвих доповнень до цих даних не отримано, і про поширеність ожиріння судять за наведеними вище даними. Так, у 1981 р. Rodwel, знову підкреслюючи значне збільшення ожиріння серед населення економічно розвинених країн, з посиланням на Keys (1970) підтверджує, що число осіб з масою тіла на 10% і більше перевищує ідеальну, в США становить 32%, в Італії - 33%. Більш низькі цифри отримані в Скандинавських країнах-13%, зокрема у Фінляндії 15%.
Світова статистика переконливо підтверджує збільшення смертності у огрядних людей, причому в досить молодому віці [Thompson, 1950; Mitchel, 1951; Gelvin, McGavack, 1957; Dunlup, 1961; Alexander, 1964; Chiang, Perman, Epstein, 1969; Милку, Думітреску, 1970; Stancard, 1983] (табл. 1).
